Колишній вирішив залишитися в моїй квартирі після розставання, не розуміючи, що його плани вже руйнуються

— Оксаночко, ти знову купила якийсь учорашній хліб? Ми з Назарчиком хотіли зробити бутерброди, а батон тягнеться, як підошва. Його ж неможливо жувати!

Голос Галини Степанівни долинув із кухні так владно, ніби Оксана була зобов’язана щоранку звітувати їй про свіжість випічки. Оксана завмерла в передпокої, не вийнявши ключа із замка. У квартирі пахло ковбасою, майонезом і чужою самовпевненістю.

Вона зачинила двері, зняла туфлі й поставила їх рівно на килимок. Пальці здригнулися, але обличчя лишилося спокійним. За кілька секунд усередині неї піднялася важка хвиля: ранкова розмова, де все було сказано ясно й остаточно, Назар волів удавати, що не почув.

Кухня зустріла її майже родинним затишком — тільки родина була не її. На лляній скатертині, яку Оксана берегла, лежала розірвана упаковка вареної ковбаси. Відкрита банка майонезу залишила жирне коло біля хлібниці. Поруч стояли домашні огірки, і Назар, не кваплячись, виловлював виделкою найбільший.

Він сидів на високому стільці, трохи розвалившись, ніби не був людиною, якій зранку вказали на двері, а господарем становища. Навпроти влаштувалася його мати. Галина Степанівна зайняла стільки простору ліктями, сумкою й тарілкою, що здавалося, ніби вона вирішила приватизувати весь кухонний гарнітур самою своєю присутністю.

Оксана зупинилася в проході й схрестила руки. Крихти на підлозі, ніж на скатертині, вологий слід від банки й погляд Назара вбік остаточно підтверджували: те, що відбувається, їй не привиділося.

— Поясніть мені, будь ласка, що ви тут робите? — спитала вона неголосно. — Назаре, ми зранку все вирішили. Ти збираєш речі, віддаєш ключі й ідеш.

Назар перестав жувати. На обличчі промайнула розгубленість, яку тут же прикрила поважність. Він повернувся до матері, ніби чекав сигналу. Галина Степанівна проковтнула шматок, промокнула рота серветкою й подивилася на Оксану з м’якою поблажливістю.

— Ніхто, дитино, нікуди йти не зобов’язаний, — сказала вона майже лагідно. — Ми з Назарчиком навели довідки. Нам пояснили, як усе влаштовано.

Оксана трохи підвела брови. У повітрі зависло щось настільки безглузде, що їй на мить захотілося розсміятися. Назар, який без нагадування не міг записатися до лікаря, раптом вирішив виступити знавцем житлових прав. І лише тоді вона зрозуміла, що попереду буде не звичайна сварка, а щось куди липкіше й неприємніше… 👉👉👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» нижче👇👇👇