Ранковий візит свекра до дому молодят закінчився шоком

— Два порушення, — сказав він. — Запізнення до підйому і неналежний зовнішній вигляд за межами кімнати.

Ліза, змучена недосипанням і постійною напругою, зірвалася:

— Так, і що тепер? Світ завалиться, якщо один раз не виконати ваших божевільних правил?

— Коли ти ввійшла в цей дім, ти погодилася їх дотримуватися. Не подобається — іди.

— Ви чудово знаєте, що мені нікуди йти. Виставите мене на вулицю?

— Ні, — спокійно відповів він. — Покараю.

Він схопив її за руку. Ліза скрикнула, спробувала вирватися, але він був сильніший. Кирило Степанович протяг її коридором, вштовхнув у спальню, забрав телефон, вийшов і замкнув двері ззовні.

— Вісім годин, — долинув його голос. — Достатньо, щоб подумати.

Ліза кинулася до дверей.

— Мені на роботу! Мене позбавлять грошей, якщо я не прийду!

— Це наслідок твоєї поведінки. Наступного разу думатимеш наперед. Їжу отримаєш увечері.

Вона гатила в двері долонями, кричала, кликала Артема. Спочатку була певна: чоловік почує й відчинить. Але невдовзі розрізнила його кроки, потім — грюк вхідних дверей.

Він пішов.

Інтернет Кирило Степанович теж вимкнув. Зв’язатися з начальницею було неможливо, зайнятися було нічим. Ліза залишилася сама в кімнаті, де ще вчора вважала себе дружиною коханого чоловіка, а тепер почувалася бранкою.

Вона підійшла до дзеркала. На неї дивилася бліда жінка з опухлими від сліз очима.

— Я виберуся, — прошепотіла Ліза. — Назбираю на житло й піду. Навіть якщо Артем залишиться тут.

Увечері, щойно двері відчинили, вона накинулася на чоловіка.

— Ти чув, що твій батько замкнув мене? Чому ти мене не випустив?