Шейх перевдягнувся на шофера, щоб дізнатися, чи кохає його дружина

Він увійшов усередину — і побачене перевернуло все, що він устиг собі уявити.

На ліжку лежав старий, а поруч була Мар’яна. Вона годувала його з ложки.

Побачивши того, хто увійшов, молода жінка не впізнала чоловіка. Вона, як і раніше, вважала його водієм.

Вона пояснила, що доглядає свого дідуся. Богдан не знав про нього, бо старий сам попросив онуку нічого не казати.

— Я дала дідусеві слово, що не розповім про нього чоловікові, — сказала Мар’яна…

Потім заговорив сам старий. Він пояснив, що щастя онуки завжди було для нього найважливішим.

— Я не хочу, щоб хворий старий став для неї тягарем, — промовив він. — Я задоволений, бо знаю: вона покохала хорошу й шляхетну людину.

— Ви й справді кохаєте свого чоловіка? — запитав Богдан, усе ще залишаючись для них шофером.

— Усім серцем, — відповіла Мар’яна. — Хоча його мати й інші люди певні, ніби я з ним тільки через гроші.

Слова про користь звучали зовсім інакше тут, поруч зі старим, якого вона щойно годувала з ложки…