Шейх перевдягнувся на шофера, щоб дізнатися, чи кохає його дружина

— Богдан чудова людина. Щоб його кохали, йому зовсім не обов’язково бути багатим, — провадила вона.

А потім Мар’яна сказала те, чого Богдан аж ніяк не очікував:

— Я з гордістю ношу під серцем його дитину.

У Богдана на очах виступили сльози. Радість змішалася з прикрістю. Він приїхав сюди через підозри, а почув зізнання в коханні й дізнався, що стане батьком.

Йому було боляче, що Мар’яна приховала від нього людину, яка її виростила. Чому вона нічого не сказала? Він прийняв би її дідуся без жодних вагань.

Але звістка про дитину відтісняла все гірке. Мар’яна чекала на його маля, і це щастя тепер було сильніше за всі інші почуття…

Богдан почав знімати грим. Ховатися за чужою зовнішністю більше не було потреби.

Відкрившись дружині, він попросив у неї пробачення за те, що дозволив собі засумніватися в її чесності.

Потім звернувся до її дідуся. Богдан сказав, що буде дуже щасливий, якщо той погодиться переїхати до них.

Подружжя зібрало всі речі старого й забрало його з собою. Тепер він жив поруч з онукою та її чоловіком.

Тут минули його останні роки — щасливі роки в родинному колі. Він устиг натішитися товариством не лише Мар’яни й Богдана, а й трьох правнуків.