Щоранку рівно о 06:15 сотні чорних ворон зліталися на дах одного й того самого будинку в селі, зберігаючи цілковиту, мертву тишу. Сусід вирішив запустити дрон, щоб подивитися, що їх так приваблює

Сергій встановив пульт на капоті машини. Анна стояла поруч, стискаючи материн конверт, а Павло стежив за вікнами будинку. У призначений час небо потемніло від птахів. Вони опустилися на дах так щільно, що дрон довелося підняти вище, щоб не зачепити крил.

З висоти стало видно, що зовнішню кришку виходу на горище прикручено свіжими блискучими гвинтами. Біля вентиляційного отвору шифер був відігнутий. Із вузької щілини висипалася жменя крупи, і десятки ворон посунули ближче, але, як і раніше, не торкнулися корму, чекаючи звичного сигналу.

Сергій повільно змінив кут камери. На запиленому металі біля щілини виднілися короткі подряпини, розташовані майже паралельно. Вони не були схожі на сліди пташиних кігтів. Анна згадала світлий рух, помічений напередодні під карнизом, і відчула, як холонуть долоні.

У прорізі з’явилися тонкі пальці. Вони двічі дряпнули метал і зникли. Анна скрикнула, але Павло жестом наказав їй мовчати. Сергій спрямував дрон уздовж стіни й підвів камеру до запиленого горищного вікна, якого не можна було побачити із землі.

На екрані з’явилася Наталя. Вона сиділа на тонкому матраці біля вентиляційної труби, притиснувши руки до грудей. На зап’ястках темніли смуги. В іншому кутку спав незнайомий чоловік, а поруч зі стільцем стояла мисливська рушниця. Від дзижчання він прокинувся, схопився й ухопив зброю.

Павло мовчки дістав табельний пістолет, привів його в готовність і наказав Анні та Сергієві сховатися за цегляною стіною сараю. Іншою рукою він викликав по рації підкріплення й медичну бригаду, повідомивши про можливе незаконне утримання жінки та озброєного чоловіка.

Із задніх дверей вийшов Дмитро. Побачивши зброю в руці дільничного, він зупинився й підняв долоні. Павло звелів йому лягти на землю, але зверху долинув крик і гуркіт перекинутого стільця. Незнайомець з’явився на сходовому майданчику, грюкнув за собою горищними дверима й повернув ключ, потім кинувся до виходу. Помітивши дільничного, він відступив назад. Павло не пішов за ним сам, утримуючи двері під прицілом, поки вдалині наближалися сирени…