Співбесіда мала стати початком кар’єри, але за директорським столом на неї чекав несподіваний чоловік

Ларін помовчав.

— Цим займається служба безпеки. Марино, ти своє зробила. Далі це не твій рівень.

Вона кивнула й вийшла.

Розумом Марина розуміла, що він має рацію. Далі лізти небезпечно. Можна нажити ворогів, не встигнувши як слід укріпитися в компанії. Але її не відпускало. Надто гладко все виглядало. Надто швидко. Технічна помилка такого масштабу не зникає за ніч без пояснення механізму.

Квартальна нарада почалася об одинадцятій. Велика зала, керівники напрямів, Микита на чолі столу. Кравцов сидів праворуч від нього: кремезний чоловік близько п’ятдесяти, з важким поглядом і звичкою тримати руки складеними перед собою.

Коли дійшли до фінансового блоку, Марина відчула, як у залі щось змінилося. Майже непомітно. Кравцов доповідав рівно, впевнено. У його презентації цифри були чистими.

Марина дивилася на екран і думала: виправлено. Рядок вирівняний. Але відповіді немає.

Вона підняла руку.

У залі стало тихо. Ларін поруч ледь помітно напружився.

— Перепрошую, — сказала Марина. — По логістичному напряму другого кварталу можна уточнити, яким чином було скориговано підсумковий рядок по підряднику «ВекторЛог»? У вихідній версії було розходження.

Кравцов повернув голову. Його погляд став важчим. Кілька людей перезирнулися.

Марина не дивилася на Микиту, але відчула, що він теж перевів погляд на неї.

— Технічна помилка при зведенні, — промовив Кравцов. — Уже усунена.

— У чому саме полягав механізм помилки?

Тиша стала відчутною.

Кравцов відкрив рота, але в цей момент Микита сказав:

— Михайле Савелійовичу, поясніть докладніше.

У його голосі не було роздратування. Лише спокійний інтерес. Але Марина вже встигла зрозуміти: саме такий тон у Микити був найсерйознішим.

Кравцов повільно подивився на нього й уперше за нараду не відповів одразу. Пауза розтяглася секунд на десять. Для людей, звиклих говорити швидко й упевнено, це було надто довго.

— Помилка виникла під час перенесення даних із двох облікових модулів, — сказав він нарешті. — Оперативний і підсумковий облік ведуться окремо. Під час експорту сума по одній транзакції продублювалася.

Пояснення звучало професійно. Переконливо. Так говорять люди, які вміють пояснювати збої так, щоб у них повірили.

Микита подивився на нього ще секунду, потім перевів погляд на Марину.

— Соколова. Вас влаштовує відповідь?

Усі знову подивилися на неї.

Марина відчувала ці погляди боковим зором: допитливі, насторожені, один чи два відверто невдоволені.

Вона тут менше місяця. Вона щойно змусила фінансового директора пояснюватися перед керівниками.

— Загалом так, — сказала вона. — Але якщо це системна помилка, варто перевірити, чи повторювалася вона в інших періодах і по схожих операціях.

— Розумно, — сказав Микита. — Михайле Савелійовичу, організуйте перевірку до кінця наступного тижня. Результат — мені особисто.

Кравцов кивнув. Обличчя лишилося спокійним, але Марина помітила, як його пальці на столі трохи стиснулися.

Нарада тривала.

Марина дивилася в записи й думала про те, що щойно сталося. Микита її підтримав. Не демонстративно, не особисто, але по суті. Вимагав пояснення там, де вона позначила проблему.

Це можна було вважати звичайною реакцією директора на можливий збій у звітності.

А можна — сигналом, що він теж щось відчув.

Після наради Ларін наздогнав її біля ліфта.

— Я просив тебе не піднімати це публічно.

Голос був спокійний, але роздратування в ньому ховалося погано.

— Ви просили не казати нікому до наради. Я не казала.

— На нараді це вже інший контекст.

— Питання було по суті.

Ларін помовчав.

— Ти розумієш, що Кравцов це запам’ятає?

— Розумію.

— І тебе це не зупинило.

Марина подивилася на нього прямо.

— Павле Андрійовичу, якби я промовчала, а потім з’ясувалося б, що це не технічна помилка, хто виявився б пов’язаним зі звітом? Я вказана як співвиконавиця аналітики.

Він кілька секунд мовчав. Потім кивнув — сухо, без схвалення, але з розумінням.

— Гаразд. Працюй.

У другій половині дня Микита зупинив її сам. Не листом, не через секретарку. Він побачив Марину біля кавомашини на вісімнадцятому поверсі, куди вона піднялася з робочого питання, і сказав:

— Соколова, зайдіть.

Кабінет був тим самим, що на співбесіді: просторий, світлий, із краєвидом на діловий квартал. Микита сів за стіл, Марина навпроти.

— Звідки взялася ця цифра?

Без вступів.

— Із зведеної звітності за другий квартал. Логістичний напрям, підрядник «ВекторЛог». Я готувала аналітику з Іллею, дивилася вихідні дані.

— Ілля бачив?

— Так. Я одразу показала йому.

Микита кивнув.

— Що думаєте про пояснення Кравцова?

Марина витримала його погляд. Питання було прямим. Не для формальної відповіді.

— Технічно воно можливе. Дублювання під час експорту між модулями — реальний сценарій.

— Але?

— Вісімсот сорок тисяч — надто рівна сума для випадкового дублювання. Зазвичай такі помилки дають некруглі значення, залежні від вихідних операцій. І ще: чому помилка з’явилася лише у другому кварталі, якщо системи працюють однаково весь рік?

Микита слухав не перебиваючи. Обличчя було спокійне, але вона бачила: він справді думає.

— І третє, — додала Марина. — Кравцов виправив звіт за одну ніч. Якщо проблема у двох облікових модулях, це не нічна правка. Це кілька днів перевірки.

Тиша в кабінеті була не такою, як на нараді. Там вона тиснула. Тут збирала думки в одну точку.

— Ви розумієте, хто такий Кравцов для компанії? — спитав Микита.

— Фінансовий директор. Сім років у холдингу. Довірена особа вашого батька.

Микита трохи примружився. Марина зрозуміла, що згадка про його батька була різким ходом, але відступати не стала.

— Саме так, — сказав він. — Тому висновків без перевірки не буде. Але перевірка буде справжньою.

Він помовчав.

— Ви правильно зробили, що підняли це питання.

Марина чекала чого завгодно: сухого «прийнято», зауваження щодо форми, чергової перевірки. Але не цього.

— Дякую…