Старенька суворо заборонила сусідці копати під яблунею. Сюрприз, який чекав на жінку, коли вона порушила заборону

Марія простягнула руку, щоб поправити одну з вирізок, але завмерла. Ззовні, у дворі занедбаної будови, пролунав виразний хрускіт гравію під важкими шинами. Потім почувся глухий звук автомобільних дверцят, що зачинилися.

Вона підійшла до вікна і, не висовуючись, подивилася вниз. Біля паркану стояв чорний позашляховик із тонованим склом. Двоє чоловіків у шкіряних куртках не поспішаючи йшли до входу в під’їзд. Один із них на ходу дістав із кишені складаний ніж і з сухим клацанням відкрив лезо.

Марія позадкувала вглиб кімнати. Єдиний вихід із квартири вів просто на сходовий майданчик, до якого вже наближалися важкі, розмірені кроки. Вона озирнулася довкола, шукаючи бодай якийсь інструмент чи схованку, але бетонна коробка була абсолютно порожня. Кроки за дверима стали гучнішими, один із чоловіків щось неголосно промовив, і почувся короткий, знущальний сміх.

Кроки за дверима сповільнилися, перейшовши в обережну, крадькома ходу. Тінь від широкої чоловічої постаті впала на сірий бетонний поріг, перекресливши купу будівельного сміття й битої цегли. Марія безшумно ступила назад, до зяючого провалля комунікаційної шахти в дальньому кутку кімнати. Бетонні плити перекриття тут не змикалися до кінця, залишаючи нерівну щілину завширшки в пів метра. Крізь сірий цемент тяглися іржаві прути зігнутої арматури.

Вона закинула ремінець сумки на шию, перевіривши, щоб застібка не зісковзнула. Пальці міцно вп’ялися в холодний, шорсткий метал найближчого стирчачого прута. Марія глибоко вдихнула сперте повітря, густо просякле сирістю й старим вапном, і перекинула ноги в порожнечу. Вона повисла на руках за секунду до того, як у порожню квартиру увійшов перший чоловік.

М’язи плечей миттєво натягнулися до межі, суглоби озвалися тупим, тягучим болем від різкого навантаження. Іржа гострими лусочками впивалася в шкіру долонь, погрожуючи роздерти плоть. Згори, просто над її головою, гучно заскрипів пісок під важкими армійськими черевиками. Зі стелі посипалася дрібна біла крихта, потрапляючи Марії в очі, ніс і на пересохлі губи. Вона до болю заплющилася, намагаючись дихати якомога тихіше, втягуючи повітря дрібними, короткими порціями.

— Порожньо тут, — глухо промовив хрипкий голос згори. Пролунав металевий клацок кресала запальнички, і в затхлому повітрі повис їдкий, важкий запах дешевого тютюну.

— Кравчук чітко сказав, що вона поїхала на цей об’єкт, — відповів другий, із сухим брязкотом відкривши механізм викидного ножа. — Шукай краще. Подивися в сусідніх секціях, перевір підвал і дах. Без цієї зеленої книжки нам краще на очі шефові не показуватися.

Черевики важко застукотіли по голому бетону, віддаляючись до виходу з квартири. Щойно звук кроків стих на сходовому прольоті, Марія розтисла занімілі білі пальці. Вона з глухим стуком приземлилася на купу злежаного руберойду поверхом нижче. Ліва кісточка боляче підвернулася під вагою тіла, але Марія встигла спертися рукою об стіну й устояла на ногах.

Не гаючи ані секунди, вона закульгала до широкого віконного прорізу. Шибок у рамах давно не було. Внизу, під вікнами другого поверху, густо росли кущі дикої бузини й висока темна кропива. Марія перевалилася через низьке підвіконня й важко стрибнула в зарості. Товсті гілки боляче хльоснули по обличчю, кропива миттю обпекла відкриті зап’ястки й щиколотки.

Марія пригнулася до самої землі й швидко пішла геть від будівлі, ховаючись за густим чагарником та іржавими остовами будівельної техніки. Вона перелізла через відігнуту секцію паркану із сітки-рабиці й вийшла на курну ґрунтову дорогу. З боку недобудови почулися гучні лайки. Чорний позашляховик із тонованим склом усе ще стояв біля покосених воріт…