Сваха висміяла скромний подарунок матері нареченої, не підозрюючи, що за хвилину дізнається його справжню цінність.

Галина Степанівна разом із племінником оформили офіційну довіреність у нотаріуса, а також розпочали процедуру оформлення регулярного соціального догляду за літньою жінкою, щоб значно знизити ризик маніпуляцій із нею з боку сторонніх осіб.

Світлана Ігорівна отримала офіційне попередження, а Галина Степанівна — додатковий захист. Богдан та Оксана зберегли взаємну довіру, попри тяжкий сімейний конфлікт.

Але життя, як це часто буває, готувало ще один несподіваний поворот, про який Лариса Михайлівна поки що навіть не підозрювала.

Приблизно за півтора тижня після візиту до поліції Ларисі Михайлівні зателефонувала незнайома жінка, яка назвалася працівницею нотаріальної контори, куди свого часу зверталася Світлана Ігорівна для складання якихось паперів.

— Ларисо Михайлівно, — обережно сказала жінка, — пробачте за несподіваний дзвінок, але в нас виникла етична дилема, і я вирішила, що вам варто про це знати. Річ у тім, що кілька місяців тому до нас зверталася громадянка Світлана Ігорівна з проханням підготувати проєкт договору дарування вашої квартири із зазначенням вашого повного імені та адреси, нібито ви збираєтеся подарувати її Богданові й Оксані. Ми, зрозуміло, відмовилися продовжувати роботу без вашої особистої присутності та підтвердження, оскільки без волевиявлення власниці такий проєкт не може використовуватися для відчуження квартири. Ми зв’язалися з вами саме для того, щоб упевнитися, що ви не надавали Світлані Ігорівні жодних повноважень і не доручали їй займатися підготовкою такого документа. Сам факт звернення мене насторожив, особливо після того, як через спільних знайомих я дізналася про події на весіллі та все, що сталося згодом.

Лариса Михайлівна вислухала це повідомлення з відчуттям, ніби земля знову йде з-під ніг. Виявляється, крім тиску через посередників і планів щодо безпорадної сусідки, Світлана Ігорівна намагалася з’ясувати, чи можна заздалегідь підготувати проєкт договору, що стосується чужої квартири. Це ще не дозволяло їй розпорядитися житлом без власниці, але підтверджувало, що від своїх планів вона не відмовилася.

— Величезне вам спасибі, що повідомили, — подякувала Лариса Михайлівна працівниці голосом, який тремтів від обурення. — Чи не могли б ви письмово підтвердити, що жодних документів від мого імені не оформлювали й згоди на їхню підготовку я не давала? Це може бути важливим для подальших юридичних дій із мого боку.

— Після вашого письмового звернення ми надамо офіційну відповідь у межах відомостей, які маємо право розголошувати, — відповіла жінка. — У ній буде зазначено, що жодних документів від вашого імені контора не оформлювала й підтвердження вашої згоди не отримувала. Якщо надійде офіційний запит від поліції, ми передамо зареєстровані матеріали у встановленому порядку.

Поклавши слухавку, Лариса Михайлівна довго сиділа нерухомо за кухонним столом, осмислюючи почуте. Виходило, що Світлана Ігорівна не просто виношувала абстрактні плани й вела розмови з рієлтором. Вона вже робила конкретні спроби з’ясувати, чи можна підготувати проєкт договору, який стосується чужої власності. Це був уже зовсім інший рівень серйозності, що значно перевищував звичайний тиск або неприємні розмови.

Вона негайно зателефонувала своєму юристові, розповіла про дзвінок із нотаріальної контори, і той, уважно все вислухавши, відповів уже без колишньої стриманості в голосі:

— Ларисо Михайлівно, це істотно змінює ситуацію. Сам собою запит на підготовку проєкту документа ще не доводить шахрайства й навряд чи стане самостійною підставою для кримінальної справи. Але разом із листуванням, попереднім тиском та іншими обставинами він може вказувати на підготовку подальшої схеми й стати підставою для додаткової перевірки. Якщо вдасться отримати офіційне письмове підтвердження від нотаріальної контори, передайте його до поліції разом з іншими матеріалами. Працівники спочатку перевірять відомості, а потім дадуть їм належну правову оцінку.

Лариса Михайлівна подякувала юристові, пообіцявши надіслати офіційний запит до нотаріальної контори, і, поклавши слухавку, ще довго сиділа, міркуючи, як учинити далі. Чи варто домагатися офіційної перевірки нових відомостей, знаючи, що тривалий розгляд може серйозно ускладнити життя доньки, зятя та всієї молодої сім’ї, чи все ж обмежитися вже наявним попередженням, сподіваючись, що цього вистачить…👉Продовження, натисніть на кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇