Свекруха була певна, що має право вимагати звіт про мої гроші, аж поки в неї за спиною несподівано не відчинилися двері

На третій день під кухонною мийкою розійшлося з’єднання на водопровідній трубі. Вода хлинула на плитку й почала швидко розтікатися до коридору, де починався ламінат. Оксана в цей час працювала в майстерні. Тарас зателефонував їй, ледве приховуючи паніку.

— Тут усе заливає! Здається, труба луснула. Що мені робити?

— Перекрий вентиль і виклич сантехніка, — відповіла вона крізь гул шліфувальної машини.

За двадцять хвилин Оксана повернулася. На кухонній підлозі блищала широка калюжа. Тарас був у вітальні: він забрався на диван із ногами й дивився відео в телефоні. З динаміка долинав спокійний голос: «Не опирайтеся тому, що відбувається. Дозвольте Всесвіту самому розібратися з дрібними неприємностями».

— Ти перекрив воду? — спитала Оксана, кидаючи сумку на крісло.

— Не став туди лізти, — відповів Тарас, не відриваючись від екрана. — Сантехнік зможе приїхати лише години за три. За словами мами, брудна робота знижує прагнення до успіху. Якщо я почну вовтузитися під раковиною, то закріплю за собою мислення людини, яка завжди залишається внизу.

Оксана кілька секунд мовчки дивилася на нього. Потім пройшла через калюжу, відчинила технічний люк і одним рухом повернула важіль. Шум води припинився. Вона принесла відро й ганчірки та почала збирати воду, не промовивши ні слова.

Скандал був би марний. Дурість уже набрала такої швидкості, що лишалося тільки дочекатися моменту, коли вона зіткнеться з наслідками. Думки Оксани залишалися холодними й точними. Вона чула, як Людмила Василівна телефонувала синові щовечора й переконувала його не поступатися.

— Стій на своєму, — долинало з телефона. — Вона зобов’язана визнати твою цінність. За затишок жінка має віддавати десяту частину доходу…