Свекруха була певна, що має право вимагати звіт про мої гроші, аж поки в неї за спиною несподівано не відчинилися двері

До суботи напруження в квартирі стало майже відчутним на дотик. Уранці Оксана готувалася провести прямий ефір. Її блог про відновлення меблів і облаштування дому вже зібрав понад п’ять тисяч постійних підписників. Людям подобалося спостерігати, як облуплені тумбочки й старі столики повертаються до життя. Ще більше їх приваблювала сама Оксана: під час роботи вона вміла так коментувати те, що відбувається, що глядачі не переставали сміятися.

У вітальні вона поставила кільцеву лампу, закріпила телефон на штативі й розклала на робочому столі віск, м’які серветки та інструменти. На руках у неї були рукавички. Сьогодні Оксана збиралася показати, як правильно полірувати антикварний столик.

Коли все було готове, у передпокої повернувся ключ. Тарас впустив матір. Людмила Василівна з’явилася в кімнаті з виглядом людини, яка має тут беззаперечні повноваження. На ній був довгий важкий кардиган, схожий на театральну портьєру, а шию обвивало масивне намисто зі штучного каміння. Перед собою вона несла товсту теку. Тарас плентався слідом із важливістю вірного помічника, зберігаючи серйозний вираз обличчя.

Оксана продовжила витирати стільницю. Вона не обернулася, але чудово бачила обох у відображенні дзеркальних дверцят шафи.

— Добрий день, Оксаночко, — солодко промовила свекруха.

Підійшовши до дивана, Людмила Василівна провела пальцем по підлокітнику, ніби перевіряла якість прибирання, після чого сіла точно посередині. Тарас зупинився поруч, схрестивши руки на грудях.

— Здрастуйте. Ви прийшли з перевіркою чи випадково звернули не в той енергетичний вимір? — сухо спитала Оксана.

Свекруха зробила вигляд, що не почула насмішки. Вона відкрила теку й дістала свіжороздрукований аркуш.

— Ми ухвалили важливе рішення, — почала свекруха, дивлячись на Оксану поверх уявних окулярів. — Ти вперто опираєшся, і це руйнує стосунки. Тарас поруч із тобою згасає. На роботі в нього застій, бо вдома він не отримує належної підтримки.

Оксана повільно втирала у дерево віск. Кімнату наповнив теплий, трохи солодкуватий запах мастики.

— Яким чином його результати на роботі залежать від мене? Нехай уважніше виконує свої обов’язки.

— Безпосередньо! — Голос Людмили Василівни став різким і дзвінким. — Ти зайнята своїми дошками, фарбами й інструментами, а маєш служити родині. Раз емоційно брати участь ти не бажаєш, доведеться компенсувати це матеріально. Я дала тобі достатньо часу.

Вона поклала папір на край старовинного столика.

— Тут указано суму, що накопичилася за останні три місяці. Я врахувала і гармонізацію дому, і твоє перебування поруч з успішною енергетикою мого сина. Усього — дев’яносто тисяч…