Свекруха потай увійшла до квартири сина, щоб викрити невістку, але за дверима спальні на неї чекав несподіваний поворот

Аліна коротко, по-поросячому верескнула, випустила келих на ліжко й з головою пірнула під товсту ковдру, залишивши назовні тільки величезні, сповнені тваринного жаху очі з накладними віями. Віктор Миколайович сіпнувся всім своїм огрядним тілом так різко, що його келих вислизнув зі спітнілих пальців. Дороге золотаве шампанське полилося вниз, миттю вбираючись у світлий пухнастий килим.

Той самий дорогезний килим, який Наталія Андріївна з такою любов’ю й трепетом вибирала для улюбленого сина на новосілля.

— Наталю? — Голос солідного чоловіка ганебно зірвався на півнячий фальцет. Його обличчя набуло кольору несвіжого сиру.

— Ти… ти як тут узагалі? Ти ж мала бути в черзі до терапевта?

Наталія Андріївна спокійним розміреним кроком пройшла вглиб кімнати й велично опустилася в м’яке крісло, що стояло просто навпроти ліжка. Вона повільно, з гідністю королеви, поклала ногу на ногу, несподівано відчуваючи колосальний, майже містичний приплив сил.

— Черга до терапевта рухалася на диво швидко, любий мій. От і вирішила зайти до сина, пил на полицях витерти, перевірити, чи все гаразд. А тут, виявляється, такі пристрасті вирують, що однією вологою ганчіркою ніяк не обійтися. Тут дезінфекція потрібна, бажано з хлоркою.

Віктор Миколайович тремтячими руками гарячково намагався зсунути краї зрадницьки розхристаного халата, але неслухняні пальці ковзали по шовку.

— Наталочко, послухай, це зовсім не те, що ти думаєш, клянуся тобі, це… це просто дочка мого нового колеги з філії. Дівчина на кастинг приїхала, їй абсолютно ніде було перевдягтися, у вбиральнях же брудно. Я просто пустив її на п’ять хвилин.

— Замовкни, Вітю, — кинула вона так тихо й вагомо, що чоловік миттю втягнув голову в плечі, мов черепаха в панцир.

— Не ганьбися ще більше, не пробивай дно. У тебе фантазія, як у школяра-другорічника. Дочка колеги в пеньюарі в ліжку мого сина? Із шампанським? Ти зараз сам себе з боку чуєш? — Вона перевела важкий незмигний погляд на тремтячий горбок під ковдрою.

— Дитино, а ну вилазь, одягайся й тікай звідси так швидко, як тільки можуть твої молоді ніжки. Інакше просто зараз я згадаю, що в мене в сумці лежить важка праска, яку я несла Максимкові в подарунок. І повір, я знайду їй застосування на твоєму симпатичному личку.

Час пішов. Раз, два… Повторювати двічі не довелося. Схопивши свої розкидані речі в оберемок, плутаючись у мереживі й спотикаючись, дівчина кулею вилетіла з-під ковдри.

Аліна прослизнула повз Наталію, що сиділа в кріслі, як бліда тінь. І за кілька хвилин у коридорі гучно грюкнули вхідні двері. Віктор Миколайович залишився абсолютно сам на сам зі своєю дружиною…