Свекруха знову влаштувала сцену через подачу страв і спробувала перейти межу, але Маргарита спокійно підійшла до шафи — і гості побачили несподіване

Занурена в ці неприємні думки, Катерина ледве дотяглася до дому. У руках у неї був гігантський торт, який веліла привезти для свого синочка Лариса Вікторівна. І, підійшовши до під’їзду, вона почала міркувати, як би їй найзручніше відчинити двері, щоб не впустити торт. І в цю мить двері під’їзду розчахнулися, змусивши Катерину здригнутися від несподіванки.

Із під’їзду вискочила сусідка Катерини, банькатоока руда Світлана. Катерина ледь не впустила торт від несподіванки й мало не впала сама. Але Світлана встигла в останню мить підхопити дівчину на льоту.

— Куди ж ти так преш, Світлано? Очі ж розплющуй, коли з під’їзду вискакуєш.

— Пробач, Катю, пробач, сонечко, — защебетала Світлана. — Чого це ти так розсердилася?

Катерина на секунду зупинилася, поринувши думками кудись далеко, а Світлана, так і не почувши відповіді на свої запитання, поквапилася поставити нове:

— Ти все ще стрижеш, не пішла ще з перукарні?

Судячи з усього, Світлані хотілося поговорити.

— Стрижу. А чого б мені йти?

— Ой, ну так Лара мені сказала, що ти останнім часом гірше стригти стала. Каже, що востаннє ти її обкарнала, як бобика. Мабуть, просто настав час психологічного вигорання або просто око замилилося. Таке, кажуть, часто буває, коли довго однією й тією самою справою займаєшся.

Руда Світлана всміхнулася на всі свої зуби й, зрозумівши, що, ймовірно, не варто було говорити все це Катерині, втекла так само швидко, як і з’явилася. А Катерина, відчуваючи втому від важкої коробки, насилу піднялася на третій поверх.

Лара ніколи не схвалювала вибір сина, не розуміючи, як так можна було вчинити: покинути дуже круту бухгалтерку й одружитися зі звичайнісінькою перукаркою. Однак, маючи таку радикальну думку про свою невістку, вона ходила стригтися виключно до неї. Мало того, що Катерина ніколи не брала з неї грошей ні за стрижку, ні за укладку, вона ще й робила все супер-супер, так що й причепитися було ні до чого. І як же могло так статися, що цього разу вона обкарнала любу свекруху, як бобика? Вона не могла зрозуміти.

Зайшовши до порожньої квартири, Катерина обережно поставила на тумбочку важку коробку з тортом і присіла поруч сама. Вона вирішила прогнати від себе геть усі тяжкі думки й налаштуватися на день народження чоловіка. Сьогодні в Артема свято, а отже, свято і в неї самої. А отже, сумувати не варто в жодному разі. Треба радіти й веселитися.

Чудово, що вона вчора ввечері й сьогодні вранці вже все встигла підготувати, щоб почати сервірування святкового столу. Катерина поставила в духовку головну страву — свинину з картоплею, а потім узялася розкладати салати, приготовані напередодні. Одразу після того, як на «Мімозу» була покладена остання гілочка кропу, грюкнули вхідні двері.

Катерина була певна, що це Лариса Вікторівна. Тільки вона так грюкає дверима, що це чує весь під’їзд. Так і є. На порозі стояла свекруха власною персоною й тримала за комір розчервонілого першокласника Даню…