«Таня вийшла зі школи й ЗНИКЛА». Він увесь час був поруч

— Ми не спілкуємося взагалі ніяк: ні добре, ні погано. Коли я приїжджаю додому, то завжди ходжу пішки, а вона пересувається автомобілем, тому ми навіть не перетинаємося на вулицях.

— Відомо, що мати Ігоря виступала на його боці. А яку позицію в суді займала колишня подруга?

— Марина проходила у справі як свідок захисту з його боку. Вона до останнього розповідала суду, який він був хороший і порядний чоловік.

Зараз я живу сама, багато працюю, і зовні все виглядає благополучно. Але всередині мене назавжди оселився величезний гіркий смуток утрати, який не стає легшим чи слабшим із роками. Щороку 25 січня, у день її іменин, я обов’язково приїжджаю до доньки й привожу їй свіжі квіти.

Цього року їй виповнилося б уже двадцять п’ять років, вона стала б зовсім дорослою дівчиною. Також я стабільно приїжджаю на поминальні дні: спершу йду на службу до храму, а потім вирушаю до неї на могилу. Я можу просидіти поруч із нею цілий день, розмовляючи й спілкуючись.

Це виключно моє внутрішнє горе, яке не повинно лягати важким тягарем на інших людей. Я провела над собою колосальну психологічну роботу й прочитала безліч спеціальної літератури. Для себе я чітко вирішила, що ця особиста трагедія не повинна затьмарювати мій повсякденний соціум.

— Ніно, а що зараз дає вам опору в цьому житті, яке ви самі називаєте часом «після»?

— Чесно зізнаюся, мою опору становить бажання нести добро й допомагати іншим людям. Я намагаюся привносити у світ якомога більше позитиву, щоб остаточно не поховати себе у власному горі. Я ухвалила тверде рішення робити якомога більше корисних і по-справжньому добрих справ.

— І останнє запитання. Очевидно, що це інтерв’ю дається вам украй нелегко, ми змушені регулярно вимірювати вам тиск. Заради чого ви на нього погодилися?

— Я прийшла сюди заради того, щоб попередити інших батьків неповнолітніх дітей. Я хочу, щоб вони серйозно поговорили зі своїми дітьми й максимально убезпечили їх від подібних ситуацій.

Моя Таня була довірливою: сусід покликав її, і вона без страху зайшла до чужого дому. У мене є лише одне велике бажання — щоб жодна мати більше ніколи не зазнала того нестерпного горя, яке випало на мою долю.