«Вона не могла піти далеко в цій сукні»: фатальна помилка нареченого, який не знав, яку таємницю приховують креслення старого храму

Віктор стояв біля вікна, стискаючи в правій кишені куртки латунний ключ. На лікарняній тумбочці вже лежали три зняті браслети. На кожному з них, під шаром в’їдливої іржі й бруду, чітко виднілося вибите заводське гравіювання. У світлі люмінесцентних ламп виразно читалися літери «УКГ-45-88».

Ніч він провів за екраном свого ноутбука. Вікно на кухні було відчинене навстіж, впускаючи в порожню квартиру холодний осінній протяг. Пальці методично вбивали пошукові запити в бази даних промислових ГОСТів. Літери означали Управління капітального містобудування, а цифри вказували на стандартні кріпильні хомути для підземних теплотрас.

Списати такі деталі без складної багатоступеневої процедури було неможливо. Вранці Віктор стояв у холі міської адміністрації. Повітря тут пахло мастикою для паркету, мокрою вовною й дешевою розчинною кавою. На прохідній нудився огрядний охоронець, втупившись у крихітний екран смартфона.

Віктор дістав із папірця старе, давно прострочене посвідчення інженера-проєктувальника. Він притиснув пластик до скла кабіни так, щоб великий палець закрив рік видачі. Охоронець побіжно глянув на синю печатку й натиснув кнопку під столом. Турнікет клацнув, пропускаючи Віктора в довгий коридор.

Йому був потрібен муніципальний архів на цокольному поверсі. Масивні двері з табличкою «014» виявилися прочиненими. За столом сидів літній чоловік у розтягнутому светрі й їв бутерброд на розстеленій місцевій газеті. Навколо нього громіздилися криві вежі з пилюжних картонних тек.

— Мені потрібні акти списання трубних хомутів серії УКГ за минулий рік, — рівним голосом промовив Віктор, поклавши на край столу три великі купюри. — Зустрічна перевірка підрядника.

Чоловік перестав жувати. Він повільно витер жирні пальці об газету, подивився на гроші, а потім на Віктора. Купюри беззвучно зникли в кишені светра. Завгосп мовчки встав, підійшов до дальнього стелажа біля стіни й стягнув звідти товсту, перев’язану білим шпагатом теку.

Пил важкою хмарою завис у промені жовтуватого світла від єдиної лампи. Віктор сів за вільний стіл і розв’язав тугий вузол. Сторінки актів були шорсткі на дотик і неприємно липли до пальців. Він почав методично водити вказівним пальцем по рядках, переглядаючи сотні найменувань…