Я думав, що хижак виводить мене в засідку зграї. Неочікувана розв’язка одного дуже дивного патрулювання
Він їв останнім, тільки після того, як поїдять мати й вовченята. Він не підходив до людей. Дистанція відновилася, але вона була іншою.
Тепер це була не дистанція страху чи ненависті, це була дистанція поваги. Він знав, що вони тут. Знав, що вони спостерігають. І він дозволяв.
Коли вони йшли, Матвійович іноді обертався і щоразу бачив на краю галявини сірий силует. Вовк проводжав їх поглядом доти, доки вони не зникали за деревами. Для Матвійовича й Павла ці щоденні походи стали ритуалом.
Вони більше не були лісником і стажером. Вони були хранителями. Хранителями таємниці, яка розгорталася в глухій низині під корінням старої ялини.
Павло змінився. Зникла міська метушливість, його рухи стали плавними, тихими. Він навчився читати сліди, розрізняти голоси птахів, відчувати зміну вітру.
Він дивився на Матвійовича не як на начальника, а як на вчителя. Іноді вони сиділи годинами, не промовляючи ні слова. І це мовчання було сповнене змісту, якого не передати жодними звітами й доповідями.
— Матвійовичу, — сказав якось Павло, коли вони поверталися до сторожки. — А що ми скажемо, якщо їх виявлять? Інші інспектори чи туристи?
Матвійович хмикнув. — Ніхто їх не виявить. Це моя ділянка. Сюди ніхто не ходить.
— А туристи далі мосту на річці не забрідають. Вони шукають красу, а не правду. Він думав, що так і буде, що літо мине в цьому тихому, майже ідилічному спостереженні.
Що вовченята підростуть, зміцніють, і одного дня сім’я піде звідси, в найглухіші закутки парку, де їх ніхто не знайде. Він більше не шукатиме їх, не приходитиме. Його робота була зроблена. Він повернув лісові те, що в нього ледь не відібрали. Він відновив рівновагу.
І все ж він знав, що десь там, у глибині цієї зеленої, дихаючої тиші, живе величезний сірий вовк, який пам’ятає запах його рук. І що десь у глибині його власної душі тепер назавжди оселився тихий, пильний погляд жовтих очей. Межу між їхніми світами було відновлено. Але тепер це була не стіна, а міст.
