Я мовчки слухала їхні насмішки, сьорбаючи чай. Несподівана розв’язка одного дуже пафосного банкету

Чоловік заперечно похитав головою. — Ні, я після Насті якось поки не готовий створювати іншу сім’ю. Ксюша помітила вогник смутку в його очах і постаралася змінити тему розмови.

— Ти, як і раніше, захоплюєшся грою на синтезаторі? — На жаль, — зітхнув Міша й показав ліву руку. — Ось, кисть зламали в поєдинку.

Тепер вона так не згинається, щоб можна було грати. Хоча інструмент, як і раніше, лежить удома. — А ти стала відомою піаністкою?

— Звісно, ні, але для себе іноді граю. До речі, на синтезаторі. — Та ну? Купила собі? А який?

— Тієї ж фірми, що в тебе тоді був, тільки новіший. — Клас! Нам треба якось зустрітися в більш камерній обстановці, зіграєш?

— Ти що, напрошуєшся на побачення? — Як ти могла таке подумати? — Міша обурився, а потім щиро усміхнувся. — Ну, певною мірою так.

Ксюша розсміялася тим дівочим сміхом, який однокласник пам’ятав ще зі школи. — Побачення — це навряд, але я якось запрошу тебе на посиденьки з музикою і моїми друзями. — Домовилися! — ляснув долонею себе по коліну Міша.

— Май на увазі, я запам’ятав твою обіцянку. Не сподівайся зіскочити. — Та я й не планую.

— Тягни пальчики, тягни, щоб до кожної клавіші діставали. Швидше! Якщо не будеш розробляти кисті, нічого не вийде.

Викладачка гри на фортепіано дивилася на тринадцятирічну дівчинку з докором. У тієї не виходило зіграти сюїту в потрібному темпі. — Я не можу, — опустила руки учениця.

— Їх надто багато, — вона кивнула на клавіші. — У мене пальці не дістають. — А як інші грають?

— Але ж вони дорослі! — Ні, це твір для сьомого класу музичної школи. Усі такі самі, як і ти, тож виправдання не приймаються.

Давай-но починай спочатку. У Ксюші зовсім не було настрою грати. Вона прийшла на заняття одразу після уроків засмучена й вирішила, що це її останній день у музичній школі.

Та й у звичайну вона тепер ходитиме через раз. Набридло їй усе. Навіщо вчитися, якщо в житті це зовсім не знадобиться?

— Ой, диви, що це за чудо в пір’ї! — однокласниця Алла голосно на весь кабінет перед новим уроком сказала своїй подрузі й сусідці по парті Насті, подивившись на щойно зайшлу Ксюшу. Дівчинка точно знала, що це про неї. Вона просила маму дозволити вдягти щось інше, а не цей пуховик, вміст якого ліз із усіх швів.

Але та не дозволила. — От іще, на вулиці майже двадцять градусів морозу. Не до викрутасів, вдягай і йди.

Тепер усе Ксюшине темне шкільне плаття було в білих пушинках. І, звісно ж, Алла зі своїми поплічницями це відразу помітила. Раніше Ксюша вдягала до школи те, що казала мама, і жодних комплексів із цього приводу не відчувала.

Але от із минулого року почалися неприємності. В Алки звідкись узялися дорогі шмотки, вона ділилася ними з близькими подругами. А всіх інших, хто не міг дозволити собі вдягатися добре, і тих, хто не прагнув її заступництва, почала дошкуляти глузуванням.

Зухвалу поведінку однокласниці підтримували й хлопці. Вони бачили в Алці дівчину з обкладинки підліткових журналів. А тут іще недавно до класу прийшов Денис, переїхав з іншого району.

Він був на голову вищий за всіх інших, завжди стильно вдягнений і пах смачною туалетною водою. Майже всі дівчата тут же в нього закохалися. Алка прагнула завоювати його увагу.

Вона ж була визнаною красунею. А отже, і новенький мав це підтвердити, обравши її дружбу. Дівчинка весь час крутилася біля Дениса, навіть намагалася сісти з ним за одну парту.

Але вчителі їх швидко розсадили. Тимчасова поразка анітрохи не збентежила Аллу. Вона й далі демонструвала свої вбрання й зачіски насамперед йому.

При цьому принижувала тих, на кого, як їй здавалося, хлопець кидав бодай якісь зацікавлені погляди. Ксюша й ще пара дівчат, у яких не було можливості добре вдягатися, опинилися серед вигнанок. Але якщо на двох інших Алла дивилася поблажливо-байдуже, то поява на уроках Ксюші діяла на дівчинку, як червона ганчірка на бика.

Кілька місяців тому Аллочка з матір’ю принесли речі до пункту прийому одягу для малозабезпечених сімей. Вони застали там матір Ксюші. Жінка підбирала для доньки осінню куртку.

Коли Ксюша в обновці прийшла до школи, Аллочка презирливо скривила губи. — Фу, від тебе тхне брудом. Ви з матір’ю маргіналки, чи що, якщо побираєтеся?