Я повернулася додому через хворобу й випадково побачила вчинок чоловіка, який мав лишитися таємницею

Чай на столі охолов неторкнутий. Наталія сиділа, прислухаючись до дому: ліфт зітхав за стіною, хтось зверху пересував стілець, у дворі грюкали двері машин. Звичайні звуки стали тривожними, ніби кожен із них міг виявитися початком нового вторгнення.

Потім погляд упав на спільний планшет, забутий біля пульта. Колись вони синхронізували його з телефоном Руслана: списки покупок, сімейний календар, ліки для Ніни Савеліївни, платежі. Планшетом давно майже не користувалися. Наталія машинально під’єднала зарядку, щоб прибрати його з розрядженим екраном, і пристрій ожив.

На екрані відкрився месенджер. Видно, Руслан востаннє заходив у свій обліковий запис і не вийшов. Наталія вже потягнулася закрити застосунок — їй стало гидко від думки читати чужі повідомлення. Але вгорі висів діалог із матір’ю, а останній рядок було видно без дотику.

«Зробив?»

Вона завмерла…