Я випадково побачила фото свекрухи на своїй дачі й лише тоді дізналася, що в неї є ключі. Відповідь нареченого виявилася ще дивовижнішою

У наступні дні телефон майже не змовкав. Павло надсилав такі довгі повідомлення, ніби сподівався переконати кількістю написаного. Прохання змінювалися погрозами, погрози — скаргами; він то благав її схаменутися, то намагався присоромити. Усе це подавалося з таким пафосом, що Марина насилу впізнавала в авторові людину, яка зовсім недавно не хотіла відірватися від телевізора.

В одному повідомленні він написав: «Ти взагалі розумієш, до чого довела? У мами отруєння, вона в лікарні! Ти навмисне залишила їй те варення!»

Марина відповіла: «Попроси її більше не куштувати все, до чого дотягнеться. Нехай радіє, що в сараї їй не трапилася пляшка з розчинником. На вигляд майже сироп. Тоді б варення здалося дрібницею».

Надіславши відповідь, вона заблокувала його номер. Слухати подальші звинувачення вона не збиралася. Але родина знайшла інший спосіб донести до неї свої вимоги.

За тиждень півонії вже оговталися, а неприємна пригода потроху відходила в минуле. І тут в офіс з’явився кур’єр із великим конвертом для Марини. Вигляд у послання був солідний. Вміст виявився ще соліднішим — принаймні, автори явно на це розраховували.

Досудова претензія. Триста тисяч…