Я вирішила зненацька потішити подругу, тож нікого не попередила й приїхала до неї на дачу…

Лариса опустилася на стілець. На щоці, якою вона вдарилася об шафу, проступала червона пляма.

— Пробач мені, — прошепотіла вона.

— За те, що сталося сьогодні, чи за все інше?

— За все.

Марина зняла з шафи фотографію, де вони ще студентками сміялися біля моря, і поклала перед Ларисою.

— Ти допомогла зупинити Олега. Якщо буде потрібно, я обов’язково про це скажу. Але подругами ми більше не будемо.

Лариса кивнула, не підводячи очей.

Пізно ввечері Марина повернулася до матері. Кирило вибіг їй назустріч.

— Усе вже закінчилося?

Вона притисла сина до себе.

— Найнебезпечніша частина закінчилася.

Зателефонував Дмитро. Олега й Альону доправили до відділку, однак рішення про їхнє подальше процесуальне становище мали ухвалити лише після вивчення документів і записів.

Марина зупинилася біля вікна. Вісім років сімейного життя завершилися в тому самому будинку, де вона збиралася вітати Ларису. Разом зі шлюбом зруйнувався і план, здатний позбавити її квартири, грошей і майбутнього Кирила.

Та зупинити Олега було недостатньо. Тепер кожну підробку належало довести.

Наступного ранку Марину знову викликали на допит. Дмитро приїхав разом із нею, хоча відповідати на запитання вона мала сама. За дверима кабінету лунали приглушені голоси й рипіння пересуваного стільця.

Тамара Сергіївна одразу перейшла до справи.

— Ще раз назвіть момент, коли вперше побачили повідомлення про поруку.

Марина відновила події майже похвилинно: знайдений у портфелі конверт, фотографії, візит до Дмитра, запит кредиторові, зустріч із Сафроновим. Слідча уточнювала дати й імена, але не розкривала свідчень Олега та Альони.

На виході Дмитро нагадав:

— Далі доведеться чекати на експертизи. Не намагайтеся дізнаватися подробиці через знайомих. Закритість розслідування стосується всіх учасників.

— Це зрозуміло.

— Сьогодні ж підготуємо заяву про розірвання шлюбу.

Він уважно подивився на Марину, але сумнівів у її рішенні вже не було.

— Підготуємо.

Олега й Альону на цьому етапі відпустили під зобов’язання не залишати місце проживання. Дмитро заздалегідь пояснив, що це не означає ні припинення справи, ні визнання їх невинними.

Того ж вечора Олег зателефонував дружині.

— Задоволена собою? — спитав він замість привітання.

— Усі розмови тепер лише через мого адвоката.

— За один день знищила вісім років.

— Ти почав знищувати їх набагато раніше.

— Це Лариса налаштувала тебе проти мене. Вкрала документи, віддала чужі листи, а тепер удає жертву.

— Більше мені не дзвони.

— Думаєш, квартира врятує? Коли кредитор стягне борг, сама принесеш мені ключі.

Марина вимкнула виклик і зайшла до кімнати сина. Кирило сидів на підлозі біля деталей конструктора.

— Олег дзвонив?

— Так, це був він.

— Він повернеться жити з нами?

— Ні.

Кирило помовчав, потім майже винувато сказав:

— Я цьому радий.

— Ти можеш радіти, сердитися чи сумувати. Не треба соромитися того, що відчуваєш.

— Його посадять?

— Це вирішить суд. Ми не повинні заздалегідь вигадувати вирок.

За тиждень був готовий висновок фахівця з почерку. Підпис у договорі виконала не Марина. Його намагалися повільно скопіювати зі зразка, окремо виводячи складні елементи.

Інші матеріали підтвердили висновок. У день оформлення Марина була присутня на тривалій робочій нараді, а до офісу кредитора приїжджали Олег і Альона. Дані системи контролю доступу й записи камер підтвердили час їхнього візиту.

Фахівцям вдалося відновити видалені повідомлення. У листуванні обговорювалися копія паспорта, сума позики й людина, готова прийняти документи без особистої присутності поручителя. Окремо Олег і Альона планували продаж квартири.

Олег пропонував знайомому Альони вказати в договорі ціну нижчу за ринкову, а частину розрахунку передати йому готівкою. Повністю ці матеріали Марина побачила лише після завершення розслідування, коли отримала право з ними ознайомитися. До того Тамара Сергіївна повідомляла лише про ухвалені процесуальні рішення.

Фінансова організація офіційно вимагала погасити заборгованість. Дмитро подав позов, оскаржуючи поруку. Суд витребував оригінал договору, відеозаписи, відомості роботодавця й призначив власну експертизу.

Представник кредитора наполягав, що дружина мала знати про позику, оскільки гроші надійшли до компанії чоловіка.

— Марина Власенко не була співвласницею фірми, не розпоряджалася її рахунками й не отримала жодної вигоди, — заперечив Дмитро. — Сам факт шлюбу не доводить згоди на чужі зобов’язання.

Дослідження знову підтвердило підробку. Поруку визнали недійсною, а вимоги до Марини припинили. Основний борг залишився за компанією та особами, які законно взяли на себе відповідні зобов’язання.

Після оголошення рішення Марина вийшла на вулицю й довго стояла біля сходів…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇