Я вирішила зненацька потішити подругу, тож нікого не попередила й приїхала до неї на дачу…

Вона сфотографувала повідомлення, повернула його в конверт і поклала точно на попереднє місце. Ледве дверцята шафи зачинилися, у спальні рипнуло ліжко. Олег вийшов у коридор босоніж.

— Ти досі не спиш?

— Вирішила допити чай.

Він перевів погляд із порожньої чашки на шафу. Марині здалося, що портфель лежить трохи інакше, але Олег лише налив води.

— Вранці повернемося до розмови про квартиру. Покупця вже знайдено.

— Знайшов його серед ночі?

— Удень. Просто зараз згадав.

Коли він пішов, Марина переслала фотографії на нову адресу. До світанку вона лежала поруч із чоловіком, не дозволяючи собі ворухнутися. Його звичне дихання вперше звучало як присутність стороннього.

Уранці Кирило попросив узяти малюнок до школи й показати другові Максимові. Олег скуйовдив хлопчикові волосся.

— Скоро побачиш цей будинок не лише на папері.

— Не варто розповідати всім до купівлі, — сказала Марина.

— Але покупець уже є, — здивувався Кирило.

— Я хотів зробити вам сюрприз, — швидко втрутився Олег.

— Учора ти вже все розповів.

Кирило притих. Марина відправила його після уроків до бабусі. Залишившись із дружиною, Олег назвав ціну — п’ятнадцять мільйонів.

— Завдаток готові внести сьогодні. Від тебе потрібна лише згода.

— Покупець бачив квартиру?

— Лариса дала контакт рієлтора. Йому показали фотографії.

— А документи звідки?

— Витяг може отримати будь-хто. Не вигадуй проблему.

Марина повільно зібрала чашки зі столу.

— Мама купила квартиру після мого першого розлучення й подарувала мені до нашого весілля. Я не ухвалю рішення за один ранок.

— Вона хотіла тебе забезпечити. Зараз оренда приносить дріб’язок, а моя компанія дасть нам справжній будинок.

— Ці гроші я відкладаю Кирилові на освіту.

— За пів року поверну все з відсотками.

— Тоді покажи контракт, заради якого просиш п’ятнадцять мільйонів.

Олег відвів очі.

— Йдеться про оздоблення готельного комплексу.

— Де розрахунки й кошторис?

— Я тобі не перевіряльник.

— Я відповідаю за фінанси на роботі й розумію ризики. Хочеш отримати мої гроші — покажи підстави.

Він різко відсунув стілець.

— З тобою неможливо говорити по-сімейному. Будь-яка розмова перетворюється на аудит.

— Бо йдеться про мою власність.

— Ми прожили разом вісім років.

Олег наблизився майже впритул.

— Рішення потрібне до понеділка. І не радься з матір’ю. Вона знову почне запевняти, ніби я полюю на твою квартиру.

— Хіба зараз ти займаєшся не цим?

На його обличчі на мить з’явилася настороженість.

— Жарт невдалий.

Олег узяв портфель і пішов, попередньо перевіривши замок внутрішнього відділення. Тепер Марина не сумнівалася: повідомлення ховали від неї свідомо.

Вона перенесла нараду й набрала Дмитра Руденка, юриста, який кілька років тому допоміг її компанії виграти спір із підрядником.

— Мені потрібна термінова консультація. Виявилося поручительство, якого я ніколи не підписувала.

Дмитро не став обговорювати подробиці телефоном.

— Приїжджайте на десяту. Візьміть усі копії, які у вас є.

У кабінеті біля набережної її зустрів стриманий чоловік із помітною сивиною на скронях. Побачивши пластир, він лише попросив викладати події в точній послідовності, не забігаючи наперед із висновками.

Марина дала йому прослухати запис і показала фотографії повідомлення. Потім розповіла, як застала чоловіка з Ларисою.

— На кого оформлена квартира? — спитав Дмитро.

— Лише на мене. Мама подарувала її до мого шлюбу з Олегом.

— Це особисте майно. Чоловік не має права розпоряджатися ним, закладати його чи обіцяти кредиторам. Але він може спробувати скористатися підробленою довіреністю. Негайно забороніть реєструвати будь-які угоди без вашої особистої участі.

— А вісім мільйонів із мене справді можуть вимагати?

— Поки кредитор вважає поручительство справжнім, вимоги можливі. Підробку доведеться доводити: знадобиться оригінал договору, експертиза підпису й відомості про те, як оформлювали позику.

Дмитро збільшив знімок.

— Назва організації читається. Сьогодні надішлемо офіційний запит. Запис із дачі важливий, однак сам по собі не дасть відповіді на всі питання. Збережіть вихідний файл без монтажу, а копії тримайте в кількох місцях.

Він порадив завершити невідомі сеанси в пошті й банківських застосунках, змінити паролі, увімкнути додаткове підтвердження та забрати з дому паспорт, договір дарування й документи Кирила.

— Мені хочеться забрати сина й одразу піти до матері.

— Якщо відчуєте пряму небезпеку, йдіть без зволікань. Але раптове зникнення покаже Олегові, що ви про все дізналися. Тоді докази можуть зникнути. Не провокуйте зізнання й не намагайтеся самостійно ловити його на словах.

— Раніше він ніколи не піднімав на мене руку.

— Тиск буває не лише фізичним. Тримайте телефон при собі й постійно повідомляйте матері, де перебуваєте.

Після консультації Марина подала заяву, що забороняла перехід права без її присутності, й орендувала банківську комірку. Увечері треба було забрати документи з домашнього сейфа, код від якого знав Олег.

Дорогою до офісу вона попросила матір залишити Кирила до понеділка.

— Що сталося? — насторожилася та.

— Розповім під час зустрічі. Поки нікому не дзвони.

— Навіть Олегові?

— Йому передусім.

У робочій пошті Марина виявила активний вхід із невідомого пристрою. Підключення з’явилося три місяці тому. Вона завершила сеанс, змінила пароль і ввімкнула подвійний захист.

У журналі дій зберігся запит витягу по квартирі, зроблений від її імені. Дата збігалася з першою розмовою Олега про продаж. Марина зафіксувала екран і надіслала матеріали Дмитрові.

Кредитор погодився надати договір лише після особистої ідентифікації. Зустріч призначили на наступний ранок. Наприкінці дня секретарка повідомила про відвідувача.

— Прийшов Ігор Валерійович Сафронов. Стверджує, що справа стосується вашого чоловіка.

Саме це прізвище Марина почула на дачі.

Кремезний чоловік із коротко стриженим волоссям сів навпроти й поклав телефон на стіл.

— Вибачте, що без запису. Олег перестав відповідати на дзвінки.

— Чому ви вирішили звернутися до мене?

— Він запевняв, що ви продаєте квартиру й за рахунок угоди розрахуєтеся з моєю компанією.

— Жодного продажу не буде.

Сафронов насупився.

— Мені показували розрахунок: п’ятнадцять мільйонів від покупця, вісім — кредиторові, три — мені.

— Ви вклали в його бізнес три мільйони?

— Так. Він обіцяв великий контракт на оздоблення готелю. Тепер з’ясовується, що контракту немає, постачальники судяться, а робітникам затримують оплату.

— Чому ви повірили?

— Олег показав поруку дружини й сказав, що ви повністю підтримуєте компанію.

Марина повернула до нього екран із повідомленням.

— Гроші отримано в цій організації?

— Саме там.

— Моєї згоди не було. Підпис мені не належить.

Сафронов довго дивився на фотографію, потім відкрив листування.

— У такому разі він обдурив нас обох. Ось тут Олег пише, що ви погодили продаж і особисто гарантуєте повернення.

— Передайте листування Дмитрові Руденку. Чоловікові про нашу розмову не повідомляйте.

— І не збирався. Зараз мені самому треба встигнути отримати документи фірми.

Біля дверей Сафронов зупинився.

— Сьогодні вранці Олег просив відстрочку до понеділка. Запевняв, що вже ввечері ви підпишете договір позики…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇