Я вирішила зненацька потішити подругу, тож нікого не попередила й приїхала до неї на дачу…
На екрані висвітилися дзвінки Олега та його повідомлення: «Ти сьогодні випадково не заїжджала до Лариси? Вона знайшла твої речі».
Марина змусила себе відповісти: «Ні, я в офісі. Про які речі йдеться?»
Олег написав майже миттєво: «Мабуть, переплутала. Потім поясню».
Двигун завівся лише з третьої спроби. Першим поривом було забрати Кирила, поїхати до матері й більше не повертатися додому. Але зникнення відразу покаже Олегові, що розмову почуто. Поки Марина не знайде доказ поручительства, їй доведеться вдавати звичайне життя.
Дорогою вона заїхала до торговельного центру, купила пластир, промила поріз і привела до ладу обличчя. Увечері Марина приїхала по сина. Кирило зустрів її в передпокої з альбомом у руках.
— Мамо, подивися, який я намалював будинок. Олег сказав, скоро в нас буде такий.
На аркуші красувався котедж із зеленою покрівлею. Поруч стояли три фігурки, собака й баскетбольне кільце.
— Гарно вийшло, — промовила Марина, присідаючи перед хлопчиком.
— Моя кімната буде нагорі. Олег уже вибирає варіанти. Тільки ти не хочеш продавати квартиру, яку подарувала бабуся.
— Він попросив тебе поговорити зі мною?
— Так. Але я не вмовляв, чесно. Просто зробив малюнок.
Марина міцно обійняла сина.
— Ти не зробив нічого поганого.
— Чому в тебе сльози?
— В око потрапила порошинка.
Мати Марини з’явилася у дверях кухні, помітила пластир і заплакане обличчя доньки, але при дитині промовчала.
Олег повернувся додому близько десятої. Від нього тягло м’ятною жуйкою й незнайомими парфумами, а до підошов прилипла світла глина з дачного подвір’я.
— Як минула перевірка? — спитав він, знімаючи куртку.
— Виснажливо. Довелося піднімати старі договори.
— Увесь час була в офісі?
Марина відчинила холодильник, щоб не зустрічатися з ним поглядом.
— Майже. Виходила пообідати.
— Лариса знайшла на дачі твою салатницю.
— Я відвезла її разом із тортом ще вчора, — збрехала Марина, приховуючи свій сьогоднішній приїзд.
Олег підійшов ззаду й поклав долоні їй на плечі. Марина змусила себе залишитися на місці.
— Тоді в мене для тебе хороші новини. На квартиру з’явився покупець. Ціна гідна, оформити все можна швидко.
— Ми вже говорили про це.
— У фірми намічається контракт, який змінить наше життя. Продамо квартиру, вкладемо гроші, а потім візьмемо будинок. Кирило отримає все, про що мріє.
— Я подумаю. Квартира була подарована мені до шлюбу. Мама напевно захоче знати, що відбувається.
— Тільки не затягуй. Хороший покупець чекати не стане.
Він прибрав руки й пішов до ванної. Поклавши сина спати, Марина ще годину просиділа на кухні перед ноутбуком. Вона зберегла запис на окремому накопичувачі, надіслала копію в захищене сховище й змінила пароль.
Близько півночі Олег вийшов по воду.
— Чому не лягаєш?
— Доробляю звіт.
— Бережи сили. Скоро вони нам знадобляться.
Він усміхнувся й повернувся до спальні. Дочекавшись рівного дихання чоловіка, Марина тихо відчинила шафу в передпокої. Портфель Олега лежав на нижній полиці, хоча зазвичай він не розлучався з ним навіть у вихідні.
У першому відділенні були рахунки, чеки й договори з постачальниками. У другому Марина виявила закритий конверт без поштових позначок. На ньому було надруковано її повне ім’я.
Вона дістала аркуш і ввімкнула ліхтарик. Фінансова організація повідомляла Марину Андріївну Власенко як поручителя про прострочену заборгованість. Компанія Олега пропустила два платежі. У разі непогашення боргу вісім мільйонів мали вимагати з неї.
Марина кілька разів перечитала суму й подивилася на темний коридор. За стіною спокійно спала людина, яка скористалася її підписом, нав’язала їй чужий борг і вже придумала, як забрати останнє цінне майно.
Отже, розмова на дачі стосувалася не майбутньої махінації. Основну частину вже встигли здійснити…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
