Я з завмиранням серця розчинила двері незнайомого приміщення. Неочікувана розв’язка одного дуже підозрілого вечора

Це були доволі дорогі золоті сережки, зовсім не дитячий подарунок.
— А що він мамі дарує? — спитав Герман у доньки.

— Різні прикраси, які мама попросить, — відповіла дівчинка. — Він уже подарував мамі браслет і сережки, а тепер мама просить, щоб він купив кольє. Але дядько Пабло каже, що кольє дуже дороге, у нього немає стільки грошей.

Мама на нього дуже за це образилася.
Почуте від доньки шокувало Германа, і щойно до них приєдналася дружина, він спитав у неї, як Пабло поживає. Дружина з усмішкою подивилася на доньку й сказала:
— Машуню, я ж просила тебе не розповідати татові про дядька Пабло, він же тепер нас із тобою нікуди й ніколи не відпустить.

Потім вона повернулася до Германа й пояснила:
— З Пабло я познайомилася дванадцять років тому, ще до того, як ми з тобою зустрілися. Це мій близький друг.

Я спеціально тобі про нього нічого не розповідала, бо ти зараз мене своєю ревнощами замучиш.
— Ну чому ж, — усміхнувся чоловік. — Я до минулого не ревную. Запроси його сьогодні на вечерю, у мене немає жодного знайомого іспанця, тим паче російськомовного.

Увечері родина Германа зустрілася в ресторані з Пабло. Він виявився темпераментним, дуже балакучим і веселим чоловіком. Вечір промайнув непомітно.

Коли родина Германа повернулася в номер, маленька Маша раптом сказала:
— Тату, а дядько Пабло каже, що я дуже схожа на нього, а ти як думаєш, схожа?
Герман тільки збирався відповісти доньці, як випадково глянув на дружину й побачив її перелякане й водночас розгублене обличчя.

Тепер запитання доньки вже не здавалося таким безневинним, як кілька секунд тому.
— Схожа, — упевнено відповів він, не зводячи очей із дружини, — і побачив, як вона починає бліднути.
— Приїдемо додому, зробимо тест, і тоді точно знатимемо, на кого ти схожа.

Більше того вечора про Пабло не говорили, але вперше за весь час сімейного життя Герман зрозумів, що Маша може виявитися не його донькою. Це було настільки ж несподівано, наскільки й страшно. Поведінка дружини лише підтверджувала несміливу здогадку чоловіка.

Дружина стала замкнутою, виглядала винною й до самого від’їзду більше жодного разу не залишала родину в готелі чи на морі. А повернувшись із курорту, Герман зробив тест ДНК, і виявилося, що він не батько Маші.
— Чому ти одразу не сказала мені, що Маша не моя донька? — спитав він у дружини, простягаючи їй результати тесту.

— Бо я не була певна, — огризнулася дружина. — Я прошу тебе нічого не казати Маші, для неї це буде шоком.
— Обіцяю, що донька нічого від мене не дізнається, — пообіцяв чоловік. — Але мушу тобі сказати, що років шість тому мені на це кілька разів натякала твоя подруга Настя.

Щоправда, я тоді їй не повірив, вона ж була закохана в мене, і я вирішив, що вона спеціально обмовляє, вигадує якихось іспанців.
— Усе це було давно, — сказала дружина. — Давай усе забудемо.
Герман був готовий усе забути.

Стосунки з дружиною стали трохи холоднішими, але сім’ю вони зберегли. А рівно за пів року взимку дружина почала сильно затримуватися на роботі. Герман уже не довіряв їй, як раніше, і одного дня під’їхав до її офісу наприкінці робочого дня.

Він побачив, як вона випурхнула з дверей будівлі за пів години до закінчення роботи й кинулася до припаркованої машини. За кермом сидів Пабло. Близько півночі дружина повернулася додому, заявивши, що начальство завалило їхній відділ роботою.

Але коли вона увійшла до спальні, то побачила там кілька великих валіз.
— Що це?