Я з завмиранням серця розчинила двері незнайомого приміщення. Неочікувана розв’язка одного дуже підозрілого вечора

Заснути їй так і не вдалося. Уранці побігла подавати заяву на розлучення, дорогою назад заскочила до подруги, позичила трохи грошей. Говорити про майбутнє розлучення з чоловіком і його зраду нікому не хотіла.

Було так боляче й прикро, що просто язик не повертався скаржитися й плакатися.
— Мамо, з тобою все гаразд? — спитав Антон, коли вона прийшла додому. — Ти виглядаєш хворою.
— Увечері поговоримо, сину, — відповіла Алла, не відчуваючи в собі сил, щоб розповісти синові, що вона подала на розлучення. — Тоді я гуляти, мам.

За кілька хвилин Алла залишилася вдома сама з донькою. Дівчинка тихо гралася в кімнаті, а Алла сиділа й думала, як бути далі. На щастя, незабаром прийшов чоловік.

Павло не збирався ухилятися від важкої розмови. Він зробив собі й дружині каву та покликав її на кухню.
— Ми з тобою дорослі люди, — з легкою усмішкою заявив чоловік. — Тому давай поговоримо відверто.

Він підсунув до неї каву, відпив зі своєї чашки й почав пояснювати дружині, що любов до неї в нього давно минула, що дружина з приємної й веселої пустунки перетворилася на робочу коняку. На неї без сліз неможливо дивитися. От у його друзів, у колег, навіть у сусідів дружини майже завжди в гарному настрої, усміхаються, жартують.

Павло зазначив, що деякі з них люблять поскандалити, але тут же зауважив, що після сварок минає зовсім небагато часу, і вони знову стають колишніми — завзятими, красивими й веселими. Алла хоч ніколи й не свариться, але виглядає злою й неприємною. Між бровами, біля очей і на лобі в неї зморшки.

І це в тридцять шість років, — обурився Павло й поставив питання, — а як же ти виглядатимеш у сорок чи п’ятдесят? Станеш справжньою бабою?
— А я молодий, сильний мужик, — заявив Павло, — і мені треба, щоб поруч зі мною була жінка, яка мене надихає, підтримує в усьому, а не псує мені життя своїм похмурим виглядом.

Складнощів мені й на роботі вистачає. Удома треба відпочивати й радіти життю.
Алла мовчки вислухала чоловіка, не стала йому ні в чому заперечувати, тільки тихо спитала, як ділитимуть квартиру.

Павло голосно розреготався.
— Радосте моя! Ти що, забула, що написано в документах? Це службове житло від підприємства. Мені його дали тільки на час роботи на посаді начальника охорони.

Щойно звільнюся, житло треба буде здати. Або ж відпрацювати в компанії п’ятнадцять повних років, тоді квартиру залишать за мною назавжди. Тож ні в мене, ні в родини поки немає права ділити цю квартиру.

Павло сказав дружині, що їй доведеться десь щось зняти в оренду. Пообіцяв, що протягом пів року допомагатиме їй оплачувати квартиру. Потім Алла має робити це сама.

Якщо не впорається, він забере в неї дітей. Алла зізналася собі, що вона не надто переймалася документами на квартиру, не вникала в те, що там написано. Адже чоловік просто сказав, що йому дали житло, вони в ньому прописалися, справно оплачували комунальні послуги, і Алла вважала, що так буде завжди…