Я з завмиранням серця розчинила двері незнайомого приміщення. Неочікувана розв’язка одного дуже підозрілого вечора
Вона не стала сперечатися з чоловіком і сказала, що треба поділити гроші, які лежать на банківському рахунку чоловіка. За її підрахунками, там мало бути трохи більше мільйона. Але Павло знову вибухнув сміхом і сказав, що від тих грошей нічого вже не залишилося.
Дружина зрозуміла, що чоловік просто вирішив залишити її й дітей ні з чим. Сперечатися з ним було марно. Павло пообіцяв дружині, що завтра разом побувають у суді й напишуть заяву про розлучення без жодних претензій одне до одного.
Алла вирішила, що не подаватиме заяву на аліменти, побоялася, що це може спонукати Павла вимагати в суду залишити дітей із ним. У призначений час подружжя розлучили. Алла зібрала речі й разом із дітьми переїхала в однокімнатну орендовану квартиру.
Павло, як і обіцяв, оплатив перші три місяці проживання в ній, потім обіцяв оплатити ще стільки ж. Перевіз свою молоду пасію в квартиру, що звільнилася від дружини й дітей, і геть забув про свою колишню сім’ю. Алла працювала в музичній школі, навчала дітей гри на фортепіано.
Зарплата була невеликою, і тепер її не вистачало навіть на найнеобхідніше. Жінка зрозуміла, що треба терміново шукати підробіток. Увечері вона сіла за ноутбук, почала шукати роботу на вечірній час, була готова працювати ким завгодно.
Нарешті знайшла кілька вакансій, виписала їх і тут же почала телефонувати. На завтра її запросили на співбесіду в офіс, куди потрібна була прибиральниця на вечірній час. Алла забігла туди до основної роботи, їй сказали, що готові взяти її просто сьогодні.
Початок робочої зміни припадав на дев’ятнадцяту годину. Це було саме те, що треба, бо в музичній школі робочий день закінчувався о вісімнадцятій годині. Минуло вже три тижні, як Алла влаштувалася на вечірній підробіток.
Робота їй дуже подобалася, вона майже не втомлювалася, бо офіс був новий, з дорогим ремонтом. Мити стіни й підлогу тут було легко, тим більше що до обов’язків входило миття підлог і місць загального користування, а кабінети працівників прибирали денні прибиральниці. Алла часто брала із собою на роботу доньку Катрусю.
Тій уже виповнилося п’ять років, і поки мама мила підлогу, дівчинка сиділа в холі за столиком і малювала. От і цього вечора Катя старанно виводила квіточки на білому аркуші, коли до неї підійшов чоловік.
— Катрусю, це ти? — здивовано спитав чоловік.
Дівчинка підвела очі й упізнала його. Тільки от ім’я не могла відразу згадати. Це був Герман, господар пса Цезаря.
Герман із подивом подивився на малечу й спитав:
