Я збирався відкрити подарунок від доньки, аж поки дружина не попросила мене уважніше придивитися до посилки

Наступного дня Микола знайшов у коморі стару бляшану банку з чебрецем, який вони збирали минулого літа й благополучно забули. З виглядом людини, що здійснює важливий ритуал, він насипав траву в заварник, але промахнувся й висипав добру половину на стіл.

Олена сперлася плечем об одвірок і спостерігала, як чоловік намагається здути чаїнки, потім вчасно зупиняється, збагнувши, що зробить тільки гірше.

— Це новий рецепт?

— Це сеанс вигнання сімейних криз трав’яним методом, — відповів Микола й обережно простягнув їй чашку. — На смак має бути краще, ніж виглядає.

Олена взяла чашку, сьорбнула й кивнула з такою серйозністю, ніби виносила експертний висновок.

— Жити можна.

Телефон лежав на столі. Мовчав. Не блимав, не смикався, не вимагав, не звинувачував. Просто лежав, як звичайна річ, а не привід чекати нового удару.

Микола дивився на темніючий екран і думав, що сьогодні, можливо, вперше за довгий час ляже спати, не підраховуючи наперед, скільки коштуватиме завтрашній день.