Як спроба маминого синочка залишити мене ні з чим обернулася для нього найбільшою ганьбою в житті

Розбите дзеркало все ще яскраво виблискувало на підлозі, нагадуючи про недавню битву. Жанна зачинила тимчасовий замок, який спритно поставив майстер, і в знемозі сіла на пуф. Навколо стояла дзвінка тиша.

Нарешті настала ця довгоочікувана тиша. Але Жанна розуміла, що це був іще не кінець. Треба було грамотно закріпити сьогоднішній успіх.

Телефон Романа сиротливо лишився лежати на тумбочці. У метушні завантаження до швидкої допомоги він його просто впустив. Жанна побачила апарат, коли почала обережно підмітати уламки.

Екран гаджета був розбитий, але сенсор цілком справно працював. На дисплеї спливло сповіщення: «Вхідний відеодзвінок. Мама».

Жанна не стала одразу відповідати на виклик. Вона просто поклала телефон до кишені. Наступного дня дівчина взяла на роботі відгул.

Вона викликала професійний клінінг, щоб вичистити квартиру до стерильного блиску. Без жалю викинула постільну білизну, на якій спала незвана свекруха. Потім замовила нову красиву шафу.

Увечері вона поїхала до лікарні до чоловіка. Зробила вона це не з жалю, а щоб поставити жирну крапку. Роман лежав у палаті відділення щелепно-лицевої хірургії.

Ніс йому вправили, наклавши щільний гіпс на пів обличчя. Під очима чоловіка цвіли розкішні фіолетові синці. Побачивши Жанну, що увійшла, він нервово сіпнувся.

— Навіщо ти прийшла? Хочеш мене добити? — глухо спитав він.

— Принесла твої речі, — Жанна спокійно поставила спортивну сумку на стілець. — Тут одяг, ноутбук, зарядка і твій паспорт.

— Ми обов’язково подамо на тебе до суду, — злобно пробурмотів він. — За умисне заподіяння шкоди здоров’ю.

— Подавайте, — байдуже кивнула Жанна. — А я подам зустрічний позов за псування мого майна. Шафа коштувала вісімдесят тисяч, розбиті двері — п’ятдесят.

— Плюс я вимагатиму відшкодувати мені моральну шкоду. І, до речі, поліція офіційно зафіксувала, що травму ти дістав сам. Ти постраждав, намагаючись заблокувати законний вхід власника.

— Свідки — це двоє поліцейських і незалежний майстер. Тож удачі тобі в суді, Ромо. Він важко мовчав, голосно сопучи крізь гіпс.

— І ще одна деталь… — Жанна дістала із сумочки його телефон. — Тобі тут мама дзвонила вчора. Дзвонила багато разів, але я не брала слухавку…