Ювелір у метро порадив зняти кулон, подарований чоловіком на річницю. Усередині виявилася прихована причина моїх проблем зі здоров’ям

Міла не відповіла.

— Нудота вранці? Слабкість? Головні болі? Втрата ваги?

Її губи розтулилися, але голос зник.

— Звідки ви знаєте?

— Я не лікар, — сказав ювелір. — Але я достатньо надивився. У вас жовтуватий відтінок очей, шкіра бліда, руки тремтять. І ви весь час тримаєтеся за живіт або за горло. Таке буває при повільному отруєнні.

Міла різко похитала головою.

— Ні. Це неможливо.

— Можливе все, що можна сховати біля шкіри й дихання, — тихо сказав він. — Якщо всередині є речовина, яка поступово виділяє пари, організм може отримувати мікродози щодня.

Світ навколо ніби поплив. Поїзд і далі мчав, люди сиділи поруч, хтось дивився в телефон, хтось стояв біля дверей, а в Міли руйнувалася сама основа її життя.

— Чоловік любить мене, — сказала вона майже зло. — Він подарував це на річницю. Він сам просив мене носити кулон.

Ювелір подивився на неї зі співчуттям, але не відступив.

— Тоді відкрийте його. Тут, при мені. Якщо я помиляюся, я перепрошу і буду радий, що помилився. Але якщо ні…

Вона згадала все одразу: як хвороба почалася невдовзі після подарунка, як Вадим просив ніколи не знімати кулон, як злякався води, як різко відкинув думку про метал, як щодня ніби перевіряв, чи на місці підвіска.

— Я не можу повірити, — прошепотіла вона. — Він не міг.

— Доведіть це собі, — м’яко сказав чоловік. — Зніміть прикрасу. Я покажу, де замок.

Вагон зупинився, частина пасажирів вийшла, нові зайшли. Міла не рухалася. Потім тремтячими руками потягнулася до застібки на шиї.

— Дозвольте, — сказав ювелір. — Так буде швидше.

Його пальці вправно розстебнули ланцюжок. Кулон упав Мілі в долоню. Уперше за пів року її шия виявилася вільною. Відчуття було дивним — майже лячним. І все ж їй здалося, що вдих став глибшим.

Чоловік узяв підвіску.

— У таких виробів механізм зазвичай ховають тут.

Він натиснув нігтем на майже невидимий шов збоку срібного серця. Пролунав тихий клац. Кулон розкрився, мов маленька мушля.

Усередині, в акуратно вирізаній порожнині, лежала крихітна скляна капсула. За розміром — як велика пігулка. Кінці були запаяні темним щільним складом, а всередині хлюпалася прозора рідина, трохи густіша за воду.

Міла й ювелір мовчали кілька секунд…