Заблукавши в лісі, хлопчик побачив прив’язану до дерева вагітну жінку. Ця зустріч ПЕРЕВЕРНУЛА життя обох……

— роздратовано промовила вона. — Ти глянь, скільки машин. Одну таку продати — і пів села можна скупити.

Міша підвівся з ліжка й підійшов до вікна. Дорогою повільно рухалися дорогі темні автомобілі, схожі один на одного. Їх було кілька, і всі вони виглядали надто чужими для цього села.

Він і сам не знав чому, але відразу подумав про молоду жінку. Серце штовхнулося в грудях. Йому здалося, що машини їдуть до баби Ніни.

Хлопчик швидко спустився вниз, вийшов на веранду й виліз на дах квітника, звідки було краще видно вулицю. Здогад підтвердився: автомобілі зупинилися біля хати старенької.

За кілька хвилин із хати вийшла молода жінка. Баба Ніна обійняла її, поклала долоню їй на живіт, щось сказала на прощання. Потім жінку посадили в машину. Старенька помахала рукою й зникла за дверима.

Міша дивився, не кліпаючи. Тепер він зрозумів: лист був сигналом. Хтось отримав його й приїхав по неї. Значить, у неї були люди, які могли допомогти. І, мабуть, баба Ніна вже знала більше, ніж він.

Коли автомобілі рушили й почали від’їжджати, Міші стало прикро до болю. Не тому, що він не хотів їй порятунку. Навпаки. Він радів, що вона вибралася. Але разом із цим усередині підіймалося гірке відчуття: вона поїхала, а він лишився. Значить, усе знову стане як раніше. Лариса, сараї, крики, заборона на школу, ночівлі в баби Ніни.

Щоразу, коли він бачив урятовану жінку, йому чомусь здавалося, що його власне життя теж може повернути в інший бік. Тепер ця дивна надія поїхала разом із темними машинами.

— Чого завмер? — голос Лариси вдарив у спину. — Справ у тебе немає?