Заблукавши в лісі, хлопчик побачив прив’язану до дерева вагітну жінку. Ця зустріч ПЕРЕВЕРНУЛА життя обох……

Одягайся й марш у корівник. Сьогодні ще одну корову приведуть, тож вичистити там треба як слід.

Вона дістала з кишені телефон. Звідки він у неї взявся і навіщо був потрібен у місці, де зв’язок майже не ловив, Міша не знав. У селі телефон оживав хіба що на пагорбі, та й то люди жартували, що повідомлення відправиться тільки якщо підняти апарат вище й попросити небо про допомогу.

Міша не став сперечатися. Зліз із квітника й пішов працювати.

Він чистив корівник, тягав сміття, шкріб підлогу, міняв підстилку й не підозрював, що десь поруч уже наближається те саме щастя, про яке він давно перестав мріяти.

Удень на подвір’ї почався новий скандал. Лариса сварилася з чоловіком. Судячи з голосів, розмова була особиста й дуже неприємна. Обоє не добирали слів, тож крики швидко вилетіли за межі подвір’я. Міша уявив, як сусіди відчиняють вікна, виходять до парканів і роблять вигляд, що просто зайняті своїми справами.

— З чого ти взяла, що я тобі щось винен? — обурювався чоловік.

Лариса верескнула так, що Міша скривився.

— Ти сам обіцяв! Сказав, що якщо я візьму гроші в борг, усе вирішиться, ти підеш від неї, і ми заживемо нормально!

Із голосу було зрозуміло: вона вже не стільки злилася, скільки впадала у відчай. Їй хотілося змусити цього чоловіка визнати обіцянки, але він явно не збирався цього робити.

Міша зачинив важкі ворота сараю, сподіваючись приглушити крики. Якби вони тривали ще голосніше, він, мабуть, знайшов би вату й затулив вуха. Сваритися Лариса вміла довго. Іноді здавалося, що її злість живить сама себе…