Жінка повірила в смертельний діагноз, аж поки випадково не почула розмову чоловіка про його справжній план
Наталія прикрила очі, удаючи слабкість. «Добре. Припустімо, я погоджуся на низьку ціну».
«Що станеться з грошима?» Чоловік посунув банківське розпорядження. «Частина суми піде медичному посередникові. Рештою я керуватиму під час твого лікування».
«На якій підставі?» — «Ти підпишеш довіреність». Він вийняв окремий аркуш. Марина прочитала його й підвела голову.
«Тут передбачено право розпоряджатися всіма рахунками, продавати рухоме майно, отримувати документи і передоручати повноваження. Вадим Романович зможе забрати решту активів без нової згоди дружини». — «Наталія може швидко втратити здатність займатися справами», — відповів він.
«Савченко попереджав про можливе погіршення». — «У медичних паперах немає висновку про недієздатність». — «Йдеться про передбачливість».
«Тоді обмежте довіреність оплатою підтверджених рахунків клініки». Вадим похитав головою. «За кордоном виникнуть витрати».
«Я не стану щоразу шукати нотаріуса». Наталія взяла документ. «Ти просиш передати тобі все, що лишиться після фабрики?» — «Я прошу дозволити мені врятувати тебе».
«Від кого?» — «Від бюрократії, затримок, твоєї звички сумніватися в кожному кроці». Інна втрутилася: «Довіреність можна оформити пізніше».
«Зараз покупець чекає рішення». — «А шампанське навіщо?» — запитала Наталія. Вадим мигцем глянув на відерце.
«Хотів відзначити початок лікування». — «До переказу грошей?» — «Я впевнений, що все вийде». — «Ти впевнений у покупцеві чи в моїй покірності?» Інна закрила теку й втрутилася.
«Емоції зрозумілі, але інвестор не чекатиме безкінечно. Завтра його представники почнуть готувати майданчик». — «До реєстрації?» — «Лише геодезичні роботи».
«А працівникам коли оголосять, що фабрику знесуть?» Вадим відповів замість Інни: «Після отримання грошей. Інакше люди здіймуть галас, профспілка підключить пресу, а забудовник відмовиться».
«Отже, ви вирішили приховати продаж до моменту, коли працівники вже нічого не зможуть змінити». — «Ми вирішили не руйнувати твою останню надію через чужу паніку», — сказав чоловік. Марина записала його слова на полях договору.
«Ні, я маю зрозуміти схему оплати лікування. Яка організація отримає гроші?» Вадим назвав компанію і показав рахунок.
«Хто її власник?» — «Закордонний координатор». — «Його ім’я?» — «Не знаю». — «Хто знайшов посередника?» — «Савченко порадив».
Інна всміхнулася. «Не перекладай усе на лікаря. Реквізити надіслав ти».
Вадим повернувся до неї. «Після твоєї розмови з представником інвестора». — «Інвестор займається землею».
«До лікування він не має стосунку». — «Отже, ви вдвох обговорювали мої гроші окремо?» — запитала Наталія. Руденко замовкла.
Вадим подався вперед. «Наталю, припини. Ти хвора, налякана і чіпляєшся до дрібниць».
«Підпиши договір, решту вирішу я». — «Учора ти замкнув мене в спальні». — «Щоб ти не впала після таблеток». — «Ти забрав телефон». — «Щоб ніхто не турбував». — «Потім зажадав довіреність».
«Бо кохаю тебе». Останні слова прозвучали надто голосно. За скляною перегородкою Галина підвела голову, але до кабінету не зайшла…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
