Багатій заради парі вирішив одружитися з пишною дівчиною, але в день весілля вона влаштувала таке, що гості заніміли від шоку

Для Максима ж зовні майже нічого не змінилося. Він продовжував зустрічатися з друзями, удавав, що все йде за розрахунком, і намагався не думати про те, що всередині вже стало забагато сумнівів.

— Отже, ти справді це зробив, — сказав Роман під час чергової зустрічі. — Я думав, ти зупинишся раніше. Одружитися з Вірою — це вже серйозно.

Максим неприємно напружився. Сміх друзів, який раніше здавався йому підтвердженням перемоги, тепер звучав грубо. Неприємно. Майже бридко.

— Питання часу, — сухо відповів він. — За пів року все закінчиться. І не забувайте, хто тут виграє.

Роман усміхнувся.

— Дивися тільки, жінки не завжди такі прості, як ти думаєш.

Максим удав, що не надав словам значення. Але сумнів, одного разу виникнувши, вже не зникав. Віра переставала бути пішаком. Вона ставала людиною, яку він пізнавав дедалі глибше. І від цього вся гра починала здаватися не перемогою, а чимось брудним.

Підготовка до весілля йшла швидко. Для Віри це було втіленням мрії. Вона вибирала сукню, обговорювала меню, зустрічалася з організаторами, складала список гостей. Іноді їй здавалося, що все відбувається не з нею, а з героїнею книжки, якій нарешті дісталася щаслива глава.

Максим був поруч. Ввічливо всміхався, погоджувався, допомагав, оплачував, радив. Зовні він виглядав турботливим нареченим. Усередині ж дедалі частіше відчував утому від власної ролі.

Одного разу після зустрічі з організатором Віра, сяюча й схвильована, спитала:

— Усе ж виходить добре, правда?

Максим подивився на неї. Вона була щаслива так відкрито, що йому стало важко витримати її погляд.

— Звісно, — відповів він. — Усе буде ідеально.

Вона повірила. Як вірила майже всьому, що він говорив…