Багатій заради парі вирішив одружитися з пишною дівчиною, але в день весілля вона влаштувала таке, що гості заніміли від шоку

— спитав він. — Якщо це чергова перевірка на слабо, то тиснеш не туди. Я не з тих, хто відступає.

Роман нахилився ближче, ніби збирався сказати щось особливо важливе.

— Тоді сперечаємося, — сказав він тихіше, але так, щоб за столом почули всі. — Ти одружишся з жінкою, яка взагалі не відповідає твоїм смакам. Наприклад, із повною. Не з моделлю, не з фітнес-дівою, не з тією, кого ти зазвичай обираєш. І проживеш із нею пів року. Без розлучення, без публічних скандалів, без зриву гри.

За столом одразу стало гучніше. Хтось присвиснув, хтось розсміявся. Ідея здалася компанії настільки принизливо-смішною, що її тут же почали підхоплювати, перебиваючи одне одного.

— Якщо витримаєш, — вів далі Роман, — кожен із нас внесе велику суму. Нас шестеро. Уяви, який вийде виграш.

Друзі зареготали, ніби йшлося не про живу людину, а про кумедний атракціон. Максим теж усміхнувся, але в його усмішці було більше звичної зверхності, ніж веселощів. Гроші давно не були для нього справжньою метою. Його зачепило інше: можливість довести, що він здатен підкорити собі навіть таку безглузду, як йому здавалося, ситуацію.

— І хто ж ця обраниця? — спитав він із удаваною серйозністю.

Роман не став тягнути.

— Віра Соколова. Викладає літературу в приватній школі. Їй тридцять чотири. Спокійна, домашня, зовсім не з твого світу. Із вагою в неї, наскільки я розумію, завжди були складнощі. Загалом, ідеальний варіант для такого парі.

Максим відкинувся на спинку крісла й задумливо всміхнувся. У його голові все вже почало складатися в гру. Завоювати довіру, зробити пропозицію, витримати потрібний строк і вийти переможцем. Жодного кохання, жодної прив’язаності, тільки розрахунок.

— Приймаю, — сказав він нарешті…