Чоловік хотів позбутися дружини за допомогою небезпечного сусіда, але його план обернувся проти нього

Вона з’явилася у дверях і відразу зупинилася.

Вадим зблід. Перед ним стояла Ліна — жива, здорова, вродлива. І вагітна.

— Це… як? — він розгублено кліпнув. — Вона ж моя дружина.

Роман ступив трохи вперед.

— Ні. Це моя дружина.

Вадим розтулив рота, але слів не знайшов.

— А тепер слухай уважно, — голос Романа став тихим і твердим. — Ти більше сюди не приходиш. Ні до будинку, ні до неї, ні до нашого життя. Побачу тебе тут ще раз — пошкодуєш, що згадав цю дорогу.

Вадим одразу знітився. Уся його нахабність розвіялася, як дим. Він позадкував, перечепився об сходинку, щось пробурмотів і поспішив геть, навіть не озираючись.

Ліна вийшла з кухні й обійняла Романа зі спини.

— Ти справді міг би його так налякати?

— Я хотів, щоб він зрозумів головне: сюди йому дороги немає.

Вона всміхнулася й міцніше притулилася до нього.

— Тоді нехай розуміє. А нам час вечеряти. У нас тепер зовсім інше життя.

Роман накрив її долоню своєю. За вікном сутеніло, у домі пахло свіжим хлібом і трав’яним чаєм. У цій тиші більше не було страху, чужої злості й нічного кашлю. Тільки тепло, очікування нового життя й рідкісне відчуття, що доля все-таки вміє виправляти свої найгіркіші помилки.