Чоловік хотів позбутися дружини за допомогою небезпечного сусіда, але його план обернувся проти нього

Роман не став чекати, поки вона наважиться сама. За кілька днів він майже силоміць умовив її поїхати з ним до міста до знайомого лікаря. Ліна пручалася, казала, що незручно, дорого, безглуздо, але він спокійно зібрав документи, викликав машину й сказав:

— Краще дізнатися правду, ніж і далі вмирати від невідомості.

Обстеження тривало не один день. Аналізи, огляди, запитання, нові аналізи. Ліна втомилася, але вперше за довгий час відчула, що її справді намагаються зрозуміти, а не просто відмахнутися.

Результат виявився настільки несподіваним, що вона спершу вирішила, ніби лікар жартує.

У неї виявили рідкісну й тяжку алергічну реакцію, пов’язану саме з Вадимом — точніше, з його біологічною присутністю поруч. Що довше вона жила з ним у тісному контакті, то сильніше організм опирався. Кашель, висип, закладеність, слабкість — усе складалося в одну картину. Якби вона й далі жила з чоловіком, усе могло закінчитися небезпечним нападом.

— Ваш організм буквально відторгав цей союз, — обережно пожартував Роман, коли вони вийшли з кабінету з висновком.

Ліна притиснула теку до грудей.

— Я навіть не знала, що таке буває.

— Буває багато чого, про що люди не чули, доки не зіткнулися самі.

Вона подивилася на нього з вдячністю, яку не вміла висловити словами.

— Якби не ви, я б іще довго мучилася. Або просто одного разу не прокинулася б.

Після зникнення Вадима життя поступово почало повертатися в тіло Ліни. Не одразу, не дивом за один день, але впевнено. Висип бліднув, кашель ставав рідшим, уранці вона вже могла встати без відчуття, що підлога йде з-під ніг. На щоках з’явився колір, в очах — світло.

Роман стежив за її лікуванням, нагадував про ліки, відвозив на повторні огляди, допомагав із домом. Ліна спершу ніяковіла, намагалася відмовитися, а потім звикла до його тихої присутності. З ним не треба було виправдовуватися за слабкість. Не треба було бути зручною. Не треба було боятися, що будь-яке слово обернеться докором.

Вони зближувалися повільно й природно. Спочатку чай на кухні після роботи. Потім розмови до пізнього вечора. Потім спільний ремонт паркану, покупки на ринку, прогулянки до річки. Ліна дедалі частіше ловила себе на тому, що чекає його кроків за стіною.

Одного разу за вечерею Роман поставив перед нею маленьку коробочку…