Чоловік хотів позбутися дружини за допомогою небезпечного сусіда, але його план обернувся проти нього

— Ліно, відкрий.

Вона насторожено підняла кришку й завмерла.

Усередині лежала каблучка.

— Це… — вона не відразу знайшла голос. — Романе, це каблучка?

— Так, — усміхнувся він. — Саме вона.

Ліна розгублено подивилася на нього.

— Але ж я ще заміжня.

— Це можна виправити. Дітей у вас немає. Якщо він не з’явиться, усе вирішиться через суд. Треба тільки подати заяву.

Так вона і зробила.

Де шукати Вадима, Ліна не знала. Він не дзвонив, не писав, не цікавився її станом. На засідання він не з’явився. Після повторного виклику шлюб розірвали без його участі.

Ліна вийшла з будівлі суду з легкістю, якої не відчувала вже давно. Ніби з плечей зняли мокрий, важкий одяг.

За місяць вони з Романом розписалися. Без пишноти, без галасливого натовпу, без зайвих промов. Тільки кілька близьких людей, проста сукня, теплі руки й відчуття, що нарешті все стало на свої місця.

— Яке щастя, що на тебе в мене немає алергії, — сміялася Ліна, тулячись до чоловіка.

Роман обіймав її обережно, ніби й досі боявся повірити, що вона поруч — жива, така, що одужує, справжня.

Минуло кілька місяців….