Чоловік промовчав, коли його мати зажадала рахувати кожну покупку для дитини, однак дружина вже придумала відповідь

— Випробувальний термін, — сказала я жорстко. — Три місяці. Бюджет залишається роздільним. Борги віддаєш сам. Готуєш на всіх тричі на тиждень. Прибираєш квартиру сам. І головне: Дані ти маєш стати батьком, а не маминим сином. Побачу хоч один косий погляд, почую хоч одне слово — розлучення миттєво.

— Я згоден, — видихнув Богдан.

Минуло три місяці. Богдан приходив із роботи сірий від утоми, але ставав до плити.

Він навчився смажити м’ясо, варити суп. Першого разу пересолив так, що їсти було неможливо. Але ми з Данею з’їли, щоб підтримати.

Учора я повернулася раніше й застала картину. Богдан і Даня сиділи на підлозі у вітальні. Навколо були розкидані деталі складного конструктора.

— Тату, а ця деталь куди? — спитав син.

Богдан, мій чоловік, усміхнувся й скуйовдив йому волосся.

— А це, брате, зараз прикрутимо.

Я тихенько вийшла, прикривши двері. Замок на дверях нашої кімнати я поки не знімаю. Довіра відновлюється довго, по краплі.

Але рахунок за оренду цього місяця я йому не виставила. Натомість ми відкрили спільний накопичувальний рахунок. На відпустку.

Утрьох. Свекруха телефонувала кілька разів, скаржилася на тиск. Богдан чемно слухав, радив викликати лікаря й клав слухавку.

Він свій вибір зробив. І я теж. Я вибрала себе й свого сина.

І чоловік залишився зі мною.