Чоловік вважав, що його мати просто «прискіпується до дрібниць». Сюрприз, який чекав на нього на флешці камери прихованого спостереження

Може, окремо ви й могли б бути нормальними людьми. Але разом ви перетворилися на щось зле й безжальне. І я більше не хочу жити поруч із цим вашим двоєдиним злом, яке щодня спрямоване проти мене.

За весь час, що я жила поруч із вами, я не була щасливою. Жодного дня по-справжньому. Ви чудово розподілили ролі. Валентина Сергіївна знущалася з мене, а ти, Антоне, щоразу, коли я намагалася розповісти тобі про це, захищав її.

Ти казав, що такого не може бути. Запевняв, що я зводжу наклеп на твою маму. А коли я запропонувала нам жити окремо, ти відмовився й ще й накричав на мене.

А ви, Валентино Сергіївно, пам’ятаєте, як стояли за спиною сина й єхидно всміхалися, поки він сварив мене за те, що я нібито обмовляю вас? Пам’ятаєте, як підморгували мені? Як кривлялися за його спиною? Як корчили гримаси, поки він дивився тільки на мене?»

— Нічого такого не було! — одразу скрикнула Валентина Сергіївна. — Синочку, твоя дружина бреше. Я ніколи не кривлялася, не підморгувала й ніяких гримас не корчила. Це взагалі не про мене.

— Я вірю тобі, мамо, — сказав Антон. — Звісно, вона бреше. Тільки не хвилюйся.

Він знову опустив погляд на записку й продовжив читати.

«Зараз, Антоне, твоя мама, найімовірніше, сказала, що нічого такого не було. А ти, звісно, відповів, що віриш їй, і попросив не хвилюватися. Я вгадала?»

— Пригріли змію на грудях, — зло прошепотіла Валентина Сергіївна.

Антон наче не почув її слів…