Чоловік вирішив поселити в нас свою маму на час моєї декретної відпустки. Сюрприз, який чекав на нього в перший день довгоочікуваної відпустки

Рита мовчки стягнула чоботи. Усередині неї не вирувала лють. Усередині неї з холодним математичним брязкотом запускався конвеєр із виробництва масштабної побутової катастрофи.

— Я зараз у спальню переодягнуся, — кинула вона, проходячи повз вітальню.

Товстий чорний кіт на прізвисько Бармалей, що спав на спинці крісла, розплющив одне жовте око. Він подивився на Павла з виразною зневагою, а тоді перевів погляд на Риту й схвально смикнув вухом.

Кіт знав цю жінку. Кіт розумів, що зараз почнеться щось грандіозне.

Щільно причинивши двері спальні, Рита гепнулася на ліжко. Пружини жалібно скрипнули під вагою подвійної порції відповідальності. Вона дістала телефон і набрала номер.

Гудки тривали недовго.

— Так, доню, — пролунав у слухавці громоподібний голос Леоніда Борисовича.

На тлі верещала циркулярна пилка.

— Тату, ти дуже зайнятий?

— Я? Я намагаюся змусити цю тумбочку приносити користь суспільству, але вона чинить опір, — життєрадісно прокричав батько.

Судячи зі звуків, тумбочка програвала.

— А що сталося? Голос у тебе якийсь надто спокійний. Хтось когось засмутив?..