Чоловік вирішив розпорядитися моєю машиною без дозволу, але один дзвінок змінив ситуацію

Дзвінок деренчав так настирливо, ніби за дверима стояла не людина, а скажений дятел. Сергій на негнучких ногах поплентався відчиняти. На порозі височіла Галина Петрівна, свекруха.

Вона була вбрана в квітчастий сарафан із великими соняхами, а на голові гордо спочивав солом’яний капелюх розміром із невелику супутникову тарілку. З-за її спини виглядала Світка. Молодша сестра тримала в руках ключі зі знайомим брелоком-ведмедиком і шморгала носом.

Обличчя в зовиці було червоне. Розтекла туш надавала їй схожості з сумним єнотом. Вони вдерлися до передпокою, мов штормове попередження.

— Ну і що за цирк ти тут влаштувала? — з порога пішла в атаку Галина Петрівна. Її груди здіймалися від праведного гніву. — Дівчині відпочинок зіпсувала. У поліцію вона дзвонить, замість того щоб побажати родичам щасливої дороги.

Наталя, не змінюючи незворушного виразу обличчя, простягнула руку.

— Ключі! На базу! Швидко!

Світка ковтнула й слухняно, наче під гіпнозом, вклала ключі в розкриту долоню Наталі.

— От і чудово. — Наталя сховала ключі в кишеню халата. — А тепер слухайте сюди, шановні туристи. Якщо я ще раз побачу, що хтось із вас без дозволу чіпає мої речі, я не просто в поліцію подзвоню. Я вам такі проблеми влаштую, що ви до кінця життя пішки ходитимете!

Свекруха обурено сплеснула руками. Її капелюх загрозливо нахилився.

— Та як ти смієш! Це машина сім’ї! Сергій твій чоловік, ми його сім’я, значить, і машина спільна!

— Галино Петрівно, у вас із логікою зовсім біда чи спека крізь солом’яний капелюх мозок напекла? — Наталя всміхнулася, прихилившись до одвірка. — Машина оформлена на мене. Куплена мною до походу в РАЦС. Сергій до неї має таке саме відношення, як я до балету, тобто жодного!

Свекруха пішла з козирів. Вона висунула щелепу вперед і видала умовивід, гідний античної філософії.

— А навіщо вам узагалі ця машина? У Сергія ж і прав немає, він водити не може! А Світці навички водіння відточувати треба! На морі дороги гарні!

Наталя навіть захопилася цією непробивною нахабністю.

— Навички водіння Світка може відточувати на картингу! — відрізала невістка. — А мою машину трощити об чужі паркани я не дозволю!

— Навіщо мені машина? Знаєте, Галино Петрівно, у вас он у передпокої опудало сови стоїть. Навіщо воно вам? Воно ж мишей не ловить. Давайте я його на дачу заберу, опудалом зроблю — воронам на втіху!

Свекруха задихнулася від обурення. Порівняти цінний курортний відпочинок її доньки з якимось запиленим опудалом?

— Ти меркантильна й зла жінка! — винесла вердикт Галина Петрівна. — Сергію, кого ти в дім привів? Вона нас до в’язниці запроторити хоче!

Сергій увесь цей час втискався в шпалери, намагаючись замаскуватися під візерунок із квіточками.

— Мамо, ну ти чого починаєш? — промимрив він. — Ми самі винні. Треба було спитати. Наталя поліцію викликала, розумієш? Ми тут ледь під статтю не пішли.

— Ганчірка! — припечатала сина Галина Петрівна. — Світко, пішли звідси. Ноги моєї в цьому домі не буде. Ходімо на вокзал. Купимо квитки в плацкарт, раз рідня в нас така жадібна. Їхатимемо й нюхатимемо чужі шкарпетки. Хай їй буде соромно…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇