Чоловік забрав м’ясо для шашликів своїй матері, хоча купували його на зарплату дружини, але три її слова швидко змінили розмову

Обробна дошка грюкнула об стільницю з таким гуркотом, що сільничка підстрибнула й небезпечно захиталася. Оксана не відводила погляду від чоловіка. Тарас тим часом незворушно запихав у синю термосумку великий пластиковий контейнер. У ньому ще звечора маринувалися п’ять кілограмів добірної яловичини.

Шум його анітрохи не збентежив. Він лише скривився, ніби дружина заважала йому займатися справою надзвичайної ваги.

— Я ж попереджав: мама збирає на дачі рідню й сусідів, хоче влаштувати шашлики, — промовив він, притискаючи кришку контейнера долонею. — Тому м’ясо поїде зі мною. А в тебе в холодильнику картопля є. Вона спільна. До свого батька їдь сама, йому й картоплі з огірками буде досить.

Оксана повільно випросталася. Тарас помітив її погляд, однак продовжив із тим самим самовдоволенням:

— Тебе мама все одно не запрошувала. Ти ж знаєш, вона й досі до тебе не звикла.

Кілька секунд Оксана мовчала, намагаючись збагнути, чи справді почула саме це. Повітря ніби застрягло в неї в грудях. Нахабство чоловіка було таким безсоромним, що звичайні заперечення здавалися безглуздими…