Чоловік забрав м’ясо для шашликів своїй матері, хоча купували його на зарплату дружини, але три її слова швидко змінили розмову
Сімейні гроші в них було заведено називати спільними. Насправді ж спільний бюджет майже цілком складався із заробітку Оксани, яка працювала з квітами та озелененням. Тарас числився консультантом у якійсь незрозумілій фірмі, але власні доходи старанно беріг від домашніх витрат.
Його гроші без сліду йшли на автомобільні диски, інтернет-підписки, покупки в комп’ютерних іграх і зустрічі з приятелями. Щойно заходила мова про квартплату чи продукти, як у нього відразу виявлялася затримка виплати або термінова несправність машини.
Оксана не раз помічала цю нехитру закономірність, але до сьогоднішнього ранку намагалася не перетворювати кожен чек на привід для сварки. Вона купувала продукти, оплачувала повсякденні рахунки й переконувала себе, що з часом чоловік стане відповідальнішим. Тепер її терпіння виглядало не виявом розсудливості, а зручністю, якою Тарас звик користуватися.
Цю яловичину Оксана вибирала сама. Рано-вранці вона поїхала на центральний ринок, де знайомий м’ясник відклав для неї чудовий шматок із тонкими жировими прожилками. Покупка обійшлася в чималу суму. Вдома Оксана нарізала м’ясо, розім’яла цибулю, додала спеції й залишила все просочуватися духмяним маринадом.
Ще минулого тижня вони з батьком домовилися провести вихідний разом. Оксана й Тарас мали привезти м’ясо, Богдан Петрович — натопити лазню. Потім вони збиралися повечеряти на веранді, слухаючи потріскування дров і насолоджуючись заміською тишею.
Тепер же чоловік збирався відвезти приготовану нею яловичину Ларисі Іванівні. Під час зустрічей та розглядала невістку так, ніби Оксана прийшла просити грошей. І все це — заради застілля, куди саму Оксану не покликали під приводом вузького родинного кола.
Вона сперлася долонями об стіл.
Під прозорою кришкою було видно рівно нарізані шматки, темні від спецій і цибулевого соку. Від одного лише погляду на них Оксана згадувала ранню поїздку на ринок і довгу роботу на кухні. Тарас же дивився на контейнер як на готовий подарунок, який чомусь уже належав йому.
— Отже, картопля, яку я купила позавчора, у нас спільна. А м’ясо, за яке теж заплатила я, раптом стало твоїм подарунком для маминої компанії?
— Оксано, ну навіщо знову починати? — невдоволено протягнув Тарас. — До мами прийдуть Валентина й тітка Тамара. Не ж мені з’являтися без гостинця.
— А до мого батька можна приїхати з порожніми руками?
— Та яка йому різниця? Зварите молодої картоплі, кропом посиплете — чудова вечеря. Якщо шашлик залишиться, увечері привезу пару шматочків.
Він говорив поблажливо, ніби пропонував дружині щедрий і бездоганно справедливий вихід. Оксана подивилася на дошку й змусила себе розтиснути пальці. Бажання відповісти різко було майже нестерпним…
