Чоловік зажадав оплатити дорогі продукти для родичів, які приїжджають, але дружина відповіла зовсім не так, як він очікував

Свекруха розвернулася й попливла до виходу. Грюкнули вхідні двері. Богдан важко опустився на табуретку, сховавши обличчя в долонях.

Повітря на кухні все ще пахло дорогим трюфельним маслом і дешевим маніпулюванням. Марина спокійно допила свою захололу каву. Вона залишилася при своїх грошах, при своїй порожній квартирі й без галасливих родичів.

Проблема розв’язалася сама собою. Що поробиш? Ідеальних чоловіків не буває. Але іноді дресируванню вони піддаються.

Наступний день у квартирі Марини й Богдана минув в атмосфері напруженого очікування. Богдан ходив із кутка в куток, накручуючи себе. Йому було шкода витрачених тридцяти тисяч.

Але перспектива щільно повечеряти ввечері в квартирі матері трохи гріла його практичну душу.

— Не обідай щільно, — повчав він Марину о четвертій годині дня, забираючи в неї з рук яблуко. — Мати сказала: стіл буде шикарний. Тридцять тисяч, плюс вона там сама ще додасть. Тарас любить поїсти, вона заради нього розстарається. Там по-любому буде і запечена буженина, і язик, і ікра. Приїдемо голодні, щоб усе влізло.

Марина скептично хмикнула. Досвід підказував їй, що свекруха і щедрість — поняття полярні. Так, кулінарні вишукування Лідія Степанівна любила. Але виключно за чужий рахунок. Однак сперечатися Марина не стала.

Голодувати то голодувати. О сьомій вечора шлунок Богдана видавав звуки, схожі на спів кита. Вони вийшли з дому, сіли в машину й поїхали на інший кінець міста…