Чоловік зажадав, щоб я вибачилася перед свекрухою навколішки, та він не знав, що відповідь у мене вже є

Далі почали слухати свідків. Друзі Назара говорили непереконливо. Один згадав, що Назар «щось купував», інший запевняв, що бачив у нього робочі рукавиці, третій сказав, що той скаржився на втому після ремонту. Але на конкретні запитання всі відповідали розпливчасто.

— Які роботи проводилися?

— Ну… ремонтні.

— У якій кімнаті?

— Напевно, в кімнаті.

— Хто виконував роботи?

— Назар казав, що сам.

Суддя слухала все це з виразом втомленого терпіння.

Потім виступила тітка Зоя. Вона не намагалася здаватися важливою, не добирала гарних слів, зате говорила прямо.

— Ніякого великого ремонту не було. Шпалери вони клеїли, це я знаю. День чи два трохи шуміли. А так, щоб майстри ходили, меблі виносили, підлогу міняли — нічого такого. Я б помітила.

Марина й Павло підтвердили те саме. Павло додав, що сам чув від Назара фрази про готову квартиру, куди той прийшов уже «на все готове». Адвокатка намагалася звинуватити сусідів у симпатії до Марти, але суддя обірвала її холодним зауваженням.

Здавалося, вимога про поділ розвалюється. І тоді Лідія Савеліївна попросила слова.

Вона підвелася повільно, притискаючи долоню до грудей.

— Я літня людина, — почала вона тихим тремтячим голосом. — Я хотіла для сина тільки добра. Але ця жінка з першого дня ставилася до мене з ненавистю. У день мого народження вона влаштувала сцену, після якої мені стало зле. Я зверталася по медичну допомогу.

Адвокатка передала довідку. Юрист Марти уважно прочитав документ.

— Тут зазначено підвищений тиск на тлі стресу, — сказав він. — Серцевого нападу не зафіксовано.

— Але стрес був через неї! — вигукнула Лідія Савеліївна.

Марта відчула, як настає момент, якого вона боялася й чекала водночас. Її юрист повернувся до неї й ледь помітно кивнув.

Вона підвелася.

— Ваша честь, я прошу долучити до справи матеріали, які допоможуть зрозуміти справжні причини емоційного стану Лідії Савеліївни та характер її стосунків зі мною і з власним сином.

Адвокатка Назара схопилася.

— Заперечую! Йдеться про особисту переписку.

— Особистою перепискою намагалися прикрити брехню про моральну шкоду, — спокійно сказав юрист Марти. — Матеріали мають прямий стосунок до справи.

Суддя подивилася на Марту.

— Що саме ви хочете надати?

— Фотографії повідомлень, які Лідія Савеліївна сама відкрила на пристрої, переданому мені для допомоги з налаштуваннями.

Лідія Савеліївна побіліла. В її очах з’явився той самий страх, який Марта вже бачила того вечора викриття…