Чоловік зажадав, щоб я вибачилася перед свекрухою навколішки, та він не знав, що відповідь у мене вже є

— Я не впевнена, що зможу зробити саме так, як ви хочете, — чесно сказала Марта. — Я ніколи цим не займалася.

Лідія Савеліївна подивилася на неї з холодною поблажливістю.

— Ніхто не народився вмілим. Зараз рецептів повно. Було б бажання вшанувати старшу людину.

Марта повернулася до чоловіка. Їй хотілося, щоб він бодай тепер зрозумів: це не прохання, а чергова спроба змусити її схилитися. Назар зустрів її погляд майже благально.

— Март, ну будь ласка. Мамі справді важливо. Один раз можна постаратися.

«Один раз», — подумала вона. Тільки цих «один раз» за два роки назбиралося стільки, що з них уже можна було скласти окреме життя. Один раз промовчи. Один раз поступися. Один раз не псуй стосунків. Один раз потерпи, вона ж мати.

— Добре, — втомлено сказала Марта. — Я спробую.

Лідія Савеліївна усміхнулася так, ніби вже отримала не обіцянку, а капітуляцію.

Після її відходу в квартирі довго трималася важка тиша. Марта прибирала зі столу, не дивлячись на чоловіка. Назар підійшов ззаду, обійняв її за плечі.

— Ну чого ти знову закрилася? Мама просто хоче як краще.

Марта обережно зняла його руки.

— Вона прийшла в мій дім, назвала мою роботу забавкою, мою кухню — брудною, а потім наказала мені доводити повагу гусаком. Це «як краще»?

— Ти все драматизуєш, — насупився він. — У неї різкий характер, але вона не зі зла.

— Назаре, вона щоразу показує, хто тут головний. А ти щоразу робиш вигляд, ніби нічого не відбувається.

Він роздратовано пройшовся кухнею.

— Бо ти чіпляєшся до слів. Мама старої закалки. Вона звикла говорити прямо.

— Прямо — не означає принижувати.

— Не починай, — різко кинув Назар. — Вона мене сама підняла. Я їй завдячую всім.

— А мені ти нічим не завдячуєш? — тихо спитала Марта. — Я твоя дружина. Я переїхала заради тебе, будую тут життя, стараюся. Але щойно з’являється твоя мати, я стаю зайвою.

Назар хотів заперечити, та не знайшов слів. Він відвернувся до вікна, і Марта раптом виразно зрозуміла: ця розмова знову закінчиться нічим. Він помовчить, потім обійме її, попросить не сердитися — і все повернеться на колишнє місце. До наступного візиту Лідії Савеліївни…