Чоловік зажадав, щоб я вибачилася перед свекрухою навколішки, та він не знав, що відповідь у мене вже є

— Добрий вечір, Лідіє Савеліївно, — сказала Марта, намагаючись, щоб голос звучав рівно.

— Добрий, господинько, — протягнула та й окинула її поглядом з голови до ніг. Погляд затримався на плямі крему на фартусі, потім ковзнув до розтріпаного волосся. — Уся в трудах? Ну-ну.

Вона зайшла на кухню й зупинилася на порозі з таким виглядом, ніби побачила наслідки стихійного лиха.

— Назаре, ти тільки глянь! Як тут узагалі можна готувати? Тут же кроку ступити ніде.

— Я якраз закінчую замовлення, — спокійно відповіла Марта. — Потім усе приберу.

— Потім, потім, — передражнила свекруха. — А поки син мій живе посеред липкого хаосу. Давайте звільняйте стіл, я хоч нормальну їжу поставлю.

Наступна година перетворилася на випробування. Лідія Савеліївна рухала миски, переставляла форми, бурчала, що все навколо липне, що продукти переводяться на дурниці, що від солодкого самі хвороби. Марта мовчки прибирала інструменти, щоразу глибоко вдихаючи, аби не зірватися.

Назар пробував згладити кути, але робив це так обережно, що його слова лише дратували.

— Мамо, не кип’ятися. Марта творча людина. У неї тут свій порядок.

— Порядок? — усміхнулася Лідія Савеліївна. — Якщо це порядок, то я боюся уявити безлад.

Потім, коли вечеря вже стояла на плиті, свекруха раптом оголосила, що післязавтра в неї день народження. Марта напружилася. Будь-яке свято Лідії Савеліївни перетворювалося на іспит, на якому невістка заздалегідь отримувала погану оцінку.

— Ми з Мартою вже подарунок вибрали, — пожвавішав Назар. — Думаю, тобі сподобається.

— Подарунок — справа добра, — велично кивнула його мати. — Але мені хочеться не речей, а душевності. Зберемося тісним колом. Ти, Назарчику, Марта і я. У мене лише одне прохання.

Вона зробила паузу, ніби наперед смакуючи, як звучить її бажання.

— Марта приготує мого улюбленого гусака. З яблуками й чорносливом. Такого, як у дитинстві готували в нас удома.

Назар одразу заусміхався.

— Чудова ідея. Марто, ти ж упораєшся? Ти в мене майстриня.

Марта завмерла. Гусака вона ніколи не готувала. Це була складна, примхлива страва, що потребувала часу й навичок. Вона не боялася кухні, але розуміла: прохання Лідії Савеліївни зовсім не про їжу. Це була пастка…