Чоловік зажадав, щоб я вибачилася перед свекрухою навколішки, та він не знав, що відповідь у мене вже є

Лідія Савеліївна відчула цей погляд і не витримала. Вона звикла, що її шпильки викликають сльози, виправдання, тремтячі заперечення. Усе це живило її владу. А тут — нічого. Марта дивилася на неї так, ніби перед нею не грізна свекруха, а набридлий предмет, який завдає болю просто тому, що стоїть на шляху.

Лідія Савеліївна раптом зблідла, притисла руку до грудей і тихо застогнала.

— Ох… серце.

Назар миттєво схопився.

— Мамо, що сталося?

— Коле, — прошепотіла вона, важко дихаючи. — Після такого погляду… у мій день народження…

Марта дивилася на цей спектакль майже спокійно. Вона помітила, як свекруха крадькома перевіряє реакцію сина, як не забуває поправити складку на сукні, як стогне трохи голосніше, коли Назар нахиляється ближче.

— Де таблетки? — розгублено спитав він, кидаючись до шафки.

Він приніс воду, якісь краплі, метушився, бліднув, гладив матір по плечу. Лідія Савеліївна пила повільно, з виразом мучениці.

— Я ж до неї всією душею, — бурмотіла вона. — Хотіла свята, родини. А вона ножем по серцю.

Назар повернувся до Марти. В його очах стояла паніка, але за нею вже підіймалося звинувачення.

— Ти бачиш, до чого довела маму?

— Я просто подивилася на неї, — відповіла Марта.

— Просто? — голос Назара зірвався. — Ти дивилася так, ніби хотіла знищити її.

— Я мовчала, поки твоя мати ображала мою працю.

— Вона висловила думку. Має право.

— А я маю право не бути приниженою за своїм же столом?

— Зараз не про тебе! — Назар ударив долонею по краю столу. — Мамі зле.

— Назаре, їй зле щоразу, коли хтось перестає грати за її правилами.

Лідія Савеліївна тихо схлипнула, і цього виявилося досить. Обличчя Назара стало жорстким.

— Вибачся перед нею.

Марта навіть не відразу збагнула, що почула.

— За що?

— За те, що довела її. Підійди й попроси пробачення.

— Ні, — сказала Марта. — Мені нема за що вибачатися.

Це коротке слово повисло в кімнаті важче за будь-який крик. Назар дивився на дружину так, ніби вона порушила не прохання, а закон. Лідія Савеліївна прочинила очі й завмерла, чекаючи, чим усе закінчиться…