До моргу доправили загиблого солдата, але під час огляду патологоанатом виявив несподівану деталь

Компромісу, вигаданого на ходу, виявилося досить. Доктор і двоє його помічників погодилися перетнути кордон заради зустрічі з уявним ученим. Їх затримали одразу після в’їзду, коли зібрані докази вже дозволяли пов’язати координатора з угодою. Операція завдала «Спруту» серйозного удару й викрила кілька закордонних каналів.

За якийсь час Гнатюк знову працював у знайомій секційній. Металевий стіл, холодне світло й шелест сторінок у журналі здавалися майже заспокійливими, хоча тепер лікар знав, наскільки оманливим буває зовнішній спокій.

Бондаренко прийшов повідомити результати.

— Керівництво визнало операцію успішною. Тобі оголосять офіційну подяку.

— Дякую, але я б волів більше ніколи не зображати торговця секретами.

Полковник усміхнувся:

— Обіцяти не стану. Для людини без оперативної підготовки ти тримався напрочуд упевнено.

— Коли я вперше побачив карту на спині того солдата, навіть уявити не міг, куди вона мене заведе.

— Важливо, що мережа втратила небезпечних людей і канали передачі.

Олег Петрович згадав підземний комплекс. Доля другого полоненого лікаря весь цей час не давала йому спокою.

— Що сталося з Руденком? — нарешті запитав він…

— За даними, знайденими в телефоні Левицького, ми виявили підземний комплекс. Руденка і його родину звільнили. Він отримав компенсацію, виїхав до іншого міста й знову працює у звичайній лікарні.

За вікном уперше за довгий час світило сонце. Війна не закінчилася, але кілька небезпечних каналів витоку вдалося перекрити. Гнатюк повернувся до журналу й зробив черговий запис.

Почувши в коридорі кроки санітарів, він закрив журнал і підвівся їм назустріч. Лікар уже знав: тепер жодна дивна позначка на тілі не залишиться без його уваги.