Донька вирішила провести тиждень у новому будинку матері разом із родичами чоловіка, але господиня підготувала інший план

Уранці я написала Ларисі, що до спа-готелю не поїду, але її вчорашні слова допомогли мені вигадати інший вихід. Потім відкрила ноутбук і взялася шукати потрібні контакти. До вечора всі приготування були завершені.

У суботу я підвелася о сьомій, однак готувати сніданок на велику компанію не стала. Натомість дістала з холодильника всі покупки й акуратно розклала їх по термосумках. Розлучатися з продуктами було трохи шкода, зате я вже точно знала, кому вони справді знадобляться.

О дев’ятій до будинку під’їхало таксі. Водій допоміг укласти важкі сумки в багажник і поцікавився, чи далеко доведеться їхати. Я назвала адресу пансіонату для літніх людей у місті. Усю дорогу репетирувала майбутню розмову й намагалася вгамувати тремтіння в руках: такого вчинку я раніше не робила.

Пансіонат зустрів мене вицвілими стінами й майже безживною тишею. Напередодні я домовилася про все з його керівницею Лідією Степанівною, і вона чекала біля входу.

— Оксано Вікторівно, як добре, що ви приїхали! — привітно сказала вона. — Наших мешканців нечасто балують гостинцями.

У їдальні зібралося близько тридцяти літніх людей. Одні грали в доміно, вмостившись за довгими столами, інші тихо розмовляли або просто дивилися у вікно. Побачивши сумки, обличчя пожвавішали.

— Невже це нам? — запитала тендітна старенька в домашньому халаті.

— Вам, — усміхнулася я. — Тут м’ясо, птиця, овочі, фрукти й трохи смаколиків.

Кухарка, тітка Галина, побачивши креветки, сплеснула руками й сказала, що таких продуктів у них давно не було. Літній чоловік із ціпком поцікавився, чи не живе в пансіонаті хтось із моїх родичів.

— Ні, я просто захотіла поділитися, — відповіла я.

Пояснювати незнайомим людям сімейну історію не хотілося. Досить було бачити, як щиро вони радіють. Збентеження, з яким я входила до їдальні, розчинилося: продукти більше не здавалися нагадуванням про мою слабкість, адже цього разу я розпорядилася ними з власної волі. Тітка Галина пообіцяла приготувати особливу вечерю, а я, залишаючи пансіонат, уперше за весь тиждень відчула легкість…