Донька вирішила провести тиждень у новому будинку матері разом із родичами чоловіка, але господиня підготувала інший план

Того ж вечора зателефонувала моя близька подруга Лариса. Почувши, що відбувається, вона спершу мовчки вислухала мене, а потім не витримала:

— Оксано, ти при своєму розумі? Будинок куплено лише тиждень тому, а ти вже збираєшся годувати й обслуговувати цілий натовп!

Я попросила її не гарячкувати, але Лариса тільки дужче обурилася. Вона нагадала, що ніхто з цих людей не допомагав мені з переїздом і жодного разу не запрошував до себе, зате приїхати на все готове вони погодилися без вагань.

— У мене є путівка на двох до невеликого спа-готелю, — несподівано сказала подруга. — Поїхали на вихідні. Ціна смішна, зате ти бодай відпочинеш.

Я уявила замкнені ворота, розгублену Марину, невдоволені обличчя її супутників і свекруху, яка ще місяць розповідатиме всім про мою безвідповідальність. Від самої цієї картини мені стало не по собі.

— Не зможу, — зізналася я. — Вони ж приїдуть.

— От нехай доросла донька й вирішує, що робити далі. На всіх у тебе знаходиться співчуття, тільки не до себе.

Після розмови я довго сиділа на терасі, закутавшись у плед. У листі шарудів вітер, за огорожею вряди-годи гавкав собака. Самотність, якої я раніше боялася, раптом здалася не порожнечею, а рідкісним спокоєм. І поки вечірній сад темнів, у мені поступово визрівало рішення, якого від мене ніхто не чекав…