Помилка пацієнтки, яка переплутала анатомію зі статтями з інтернету

Коли батьки від неї відчепилися, Ауріка зачинилася в кімнаті, лягла й стала пити чай із малиною. Вона чекала молодшу сестру — єдину людину, якій можна довірити таку таємницю і яка не висміє й не засудить. Вони любили одна одну. Різниця між ними всього два роки: Ауріці сімнадцять, Ірині п’ятнадцять, і, попри те що Ауріка була старша, сестричка являла собою більш бойку й допитливу натуру і в деяких питаннях була доволі досвідченою дівчиною.

Дізнавшись від матері, що Ауріка повернулася, Ірина радісно скрикнула. Ауріка почула цей дзвінкий вигук, і їй стало тепло, і разом зменшився жар переживань, і знову захотілося плакати, але вже з полегшенням, адже сестричка ніколи не залишала її в біді й могла кинутися хоч на амбразуру заради Ауріки. Ірина влетіла до кімнати й одразу обійняла Ауріку, і розцілувала її бліді щоки. На Ауріку війнуло запахом квітучої шипшини — Ірина любила поливати себе дешевенькою туалетною водою із запахом троянди, але пахло від неї саме шипшиною.

Сама Ірина теж була як троянда — біла троянда з рожевими підпалинами на кінчиках пелюсток: білявка зі шкірою наче з білого атласу і червоними від морозу щоками. Ауріка ж, навпаки, була чорноволоса, чорноброва смаглявка, дочка молдовських рівнин і пагорбів, соковита, як стиглий виноград, таємнича, як тремтливі на траві відблиски сонця, що прорвалися крізь густе листя дрімучого лісу Кодр.

— Невже ти так сильно захворіла, Ауріко? У тебе жар, болить горло, кашель? Розкажи мені все! — заторохтіла Ірина і швидко пробіглася нетерплячими долонями по обличчю й волоссю сестри, і, знайшовши під ковдрою її холодні руки, міцно стиснула їх: — Розповідай!

Ауріка вивільнила руки й обхопила ними свої підібгані коліна. Губи її здригнулися, а очі наповнилися слізьми.

— Усе жахливо, Іро! Я таке дізналася про себе, що й сказати соромно! Я була в гінеколога… мене зобов’язали пройти через лікарняний…

— Гінеколог — це той, що… — помахала Ірина рукою в себе між ногами.

— Так.

— У тебе якась хвороба? Не страшно, вилікуємо!

— Гірше!

— Ааах! У тебе там щось неправильно виросло! — округлила очі Ірина.

— Ще гірше!

Ауріка набрала повні груди повітря й видихнула:

— Я не незаймана! Немає незайманості, розумієш?! І куди вона, чума така, запропастилася? Як це сталося?